Total Eclipse Of The Heart

Кажуть, що доля кожної людини вже давно вирішена наперед. Кажуть, що не варто чинити опір своїй долі. Приймай все належним чином та живи спокійно. Але є люди, які стверджують протилежне. Люди, які готові боротися за краще життя. Людина пише своє життя. Тільки вона вирішує, яким життя має бути: радісним, світлим або ж непросвітною пітьмою, мороком, який оповитий страхом. Людина, і тільки вона, має владу над своєю долею. Нічого ніде не написано. Це безглуздо. За такого ставлення до життя втрачається саме життя. Ми – незапрограмовані роботи, які виконують заздалегідь прописані команди у певний момент часу. Людство - живий організм, який здатний приймати сам рішення і впливати на свою долю, долю близьких, на долю країни та цілого світу. Ось тільки людство забуло про це. Люди сліпо виконують вказівки своїх диктаторів і мовчки йдуть на бійню. А сидячи вдома розмірковують про високе і вважають себе великими філософами. Я не хочу так жити і бути одним цілим з мільйонним натовпом, я хочу бути однією із мільйонів. Тією, кому не байдужа доля кожної людини в мільйонному натовпі. Хочу захищати людей від сил зла, та й добра теж. Вічна їхня боротьба… як багато в цій війні полягло смертних людей. Світ побудований на їхніх кістках і потопає у їхній крові.

***

- Тобі треба йти. Думаю, янголи вже відчули твою присутність у цьому світі, – припустила Данте.

- Прекрасно. Тепер ти його захищаєш, – обурився Нейт.

- Почалося. Давайте далі не продовжуватимемо цю безглузду розмову, - запропонувала дівчина. - Кем, йди.

- Як забажаєш. Радий був побачитися, брате, - Камаель зник.

- Ти серйозно? Навіщо його відпустила? Навіщо взагалі притягла його до нашого світу? – обурився Нейт.

- По-перше, заспокойся, по-друге, із поверненням Кема в наш світ, янголи йому спуску не дадуть. Вони ж його шукатимуть і знайдуть, а потім або вб'ють, або у в'язницю посадять. Що дозволить нам діяти. А по-третє, він віддав щось дуже важливе, - Данте дістала клинок Смерті.

- Ти прекрасна, - посміхнувся Нейт.

- Знаю. Потрібно поговорити з цією Френкі. Може вона нарешті скаже на кого працює, бо ці її завдання вже дратують мене, - мисливиця попрямувала до своєї чергової орендованої квартири.

- Ти так просто віддаси їй клинок Смерті?

- Ні звичайно. Ти його сховаєш. Віддамо його тільки коли будемо впевнені на всі сто в чесності блондинистого нефіліма. Або не віддамо, і самі вб'ємо демона, і запечатаємо ворота.

- Добре, - Нейт узяв кинджал і зник.

Данте набрала номер Френкі. Вони домовились про зустріч за день. Тим часом Данте відсунула зайві меблі, згорнула килим у кімнаті, намалювала на підлозі необхідний символ, запалила свічки і сіла в центрі кола. Мисливиця змастила руки якимось маслом, вимовила заклинання латиною. Руки її спалахнули вогнем. «Ненавиджу це. Чого тільки не зробиш заради правди», - подумала Данте і плеснула в долоні. Щойно мисливиця зробила це, навколо запанувала найтемніша темрява. Вже за мить все стало, яким було. Ось тільки Данте вже не була у своїй квартирі. Вона знаходилася в одній із кімнат для тренувань в Ордені. Озирнувшись, мисливиця побачила перед собою якусь особу. Данте покликала її на ім'я:

- Адаель, почуй мене, - мисливиця вимовила ще пару слів із заклинання. Та, до якої вона зверталась, обернулася. Це була світловолоса дівчина з великими блакитними, наче саме небо, очима. Її біляве волосся було недбало зібране в пучок. Оливкова шкіра світилася під сонячним промінням.

- Даніела? - здивувалася дівчина. - Я так рада тебе бачити, - зраділа вона, і кинулася до Данте.

- Спокійно, Адаель. Ти ж не хочеш згоріти від пекельного полум'я, - Данте поглядом вказала на свої палаючі долоні. - У мене мало часу.

- Що привело тебе до мене? - поцікавилася Адаель.

- Мені стало відомо, що Орден полює на янголів. Це правда? У мене мало часу. Як тільки вогонь згасне, я назавжди застрягну в цій площині з примарами проклятих. Викладай швидше все, що знаєш.

- Так. Але глави Ордену поки що не довіряють мені своїх таємниць. Я намагатимуся дізнатися більше. Знаю лише одне – темрява близько, я відчуваю це.

- А що кажуть інші янголи?

- Вони мовчать чи просто приховані від мене. Востаннє, коли я говорила з Доріаном, він наказав мені поки не зв'язуватися з янголами заради їхньої безпеки.

- Доріан? Його випустили із в'язниці? – здивувалася Данте.

- Так. Данте, ти маєш знати – Орден задумав щось погане. Вони і на Нейта полюють. Будьте обережні. Їхня мета всі ангели.

- Тоді чому тебе ще не схопили?

- Коли почалося полювання на ангелів – я втекла. Але Доріан наказав повернутися і дізнатися якнайбільше. Я змінила свою зовнішність і вони думають, що я просто відьма. Мій справжній людський вигляд можуть бачити лише янголи та привиди. Ось чому ти мене впізнала. Адже ти зараз у площині привидів. Данте, найбільше Орден хоче спіймати архангелів. Пам’ятай про це.

- Дякую, - Данте хотіла поставити ще кілька запитань своїй старій знайомій, але час перебування в площині привидів добігав кінця: вогонь повільно згасав. - Я маю йти. Сподіваюся, що зустрінемося ще. Дізнайся якнайбільше про плани Ордену.

- Я зроблю все можливе, - відповіла Адаель. Данте сказала кілька слів і плеснула у долоні. Все заполонила темрява, та за мить все повернулося до норми, а Данте опинилась у своїй квартирі. Дівчина завершила ритуал і її руки перестали горіти.

- Заклинання астральної проекції? Та ще з використанням пекельного полум'я? Достойно похвали, - Данте почула чоловічий голос. Дівчина обернулася: за столом сидів Камаель. Він спокійно попивав віскі з пляшки та курив сигарету. – Сумував за цим, - він поглянув на спиртне.

- Я ж сказала тобі сховатися. Що не зрозуміло було в цій фразі? - дівчина піднялася з підлоги.

- Знаєш, коли ти вся така зосереджена сиділа, ти була страшенно привабливою. Це одна з причин, чому я не хочу ховатись. Адже я не зможу спостерігати за тобою.