This is Hunt

Данте причепурилась, зібрала всю необхідну зброю для полювання і вирушила в гніздо місцевих вампірів. Їх мисливиця вистежувала останні пару днів. Вона з'ясувала, що любителі людської крові ховаються в одній із старих шахт неподалік міста, і що гніздо має близько п'ятнадцяти вампірів. Ця зграя вже давно тероризує всю Шотландію та Единбург зокрема. А ще Данте дізналася, що ці вампіри викрадають молодих дівчат, щоб задобрити свого покровителя Веласкеса. Він один із найстаріших вампірів Великобританії, та й світу загалом. Культ Веласкеса існує вже вісім сотень років. Його послідовники молоді хлопці та дівчата, переважно багаті жителі туманного Альбіону. Вони вісім століть постачали Веласкесу вагітних, яких вампір перетворював на подібних собі. При пологах мати не завжди виживала, а дитина народжувалась напівкровкою, що дозволяло йому полювати і вдень, і вночі. А ще така дитина була підконтрольною Веласкесу: будь-який наказ він виконував без зайвих вагань. І якщо звичайний вампір мав свободу вибору, діти Веласкеса такої розкоші були позбавлені від народження.

Данте дістала серп, свої револьвери та пару обойм, заряджених срібними кулями. Дівчина спустилася в шахту, де вампіри чекали заходу сонця. Поки воно світить, упирі спали. Майже відразу Данте вдалося знайти клітки з бранцями. Мисливиця звільнила усіх і наказала вибиратися з підземелля. Сама ж брюнетка пішла далі, попутно вбиваючи вампірів. Дівчина сподівалася знайти самого Веласкеса. Адже його вбивство було основною метою мисливиці. Перебивши вампірів, Данте знайшла головного кровопивця. Вона підійшла до сплячого Веласкеса. Здавалося, ще кілька секунд і вона вб'є його. Але як тільки Данте дістала срібний клинок і замахнулася, щоб встромити його в серце вампіра, той різко розплющив очі. Він схопив холодну зброю і зробив пару глибоких порізів на тілі дівчини. Та похитнулася і відійшла назад.

- Такого повороту подій я не очікувала, – Данте дістала револьвер. - Але нічого, зараз я все виправлю, - вона випустила всю обойму срібних куль у вампіра. Але той з легкістю ухилився від них.

- Дурепа. Хіба за стільки років мисливці не зрозуміли? Мене неможливо вбити. На відміну від вас.

- Не повіриш, мене теж убити не можна.

- Що, правда? А твої рани говорять про інше, - Веласкес наблизився до Данте і, схопивши її за горло, притиснув до стіни. Він провів пальцями по одній із ран дівчини, а потім скуштував її кров. – Мм… Кров мисливця завжди солодша за інших. З яким задоволенням я насолодився б нею. Але хай це зроблять мої діти.

- Який дбайливий тато, - прохрипіла мисливиця.

- Тихіше. Не треба зайвих слів, - Веласкес відпустив дівчину і відійшов від неї. – Діти мої! - вигукнув він, здавалося, в порожнечу. - Виходьте, втамуйте свою спрагу, - немов з нізвідки почали з'являтися ікласті тварюки. З кожною секундою їх ставало дедалі більше. Вже за мить близько чотирьох десятків голодних вампірів Веласкеса оточили Данте. – Діти мої, на жаль, усім не вистачить цієї прекрасної крові. Тільки найсильніші зможуть втамувати свою спрагу, - вампір присів на свій трон з людських черепів і кісток. - Смачного.

- Сьогодні точно не мій день, - дівчина дістала серп.

Діти Веласкеса напали на мисливицю. Та відбивалася, як могла. Їй вдалося вбити парочку голодних вампірів, незважаючи на поранення. Але кровопивці продовжували наступати, а Данте через рани слабшала з кожною хвилиною. Веласкес спокійно спостерігав за бійкою. Раптом шахту, де все відбувалося, на мить заполонило яскраве світло. Тих вампірів, які були ближче до джерела його джерелаа, спопелило. Інші відійшли до свого батька.

- Що відбувається? - схопився з місця Веласкес. - Янгол?! - скрикнув вампір, побачивши причину появи такого яскравого світла.

- Радий зустрічі, брате, - звернувся янгол до вампіра. - Чи тебе називати виключно Веласкес? – поцікавився хлопець.

- Брате? – здивувалася Данте.

- Це довга історія. Ось цей, - показав хлопець мечем на вампіра, - був колись моїм братом і солдатом у моєму легіоні. Поки не зрадив нас, і не був проклятий найвищими ангелами.

- Не шкодую, що покинув вас. Ви убогі істоти, Натаніель. Я ж один із найсильніших. Взяти їх! – наказав вампір. Знову почалася бійка, в якій вдалося перемогти дітей ночі. Коли Натаніель бився з ними, Веласкес підкрався до нього і спробував встромити в серце меч, який може вбити ангела. Але Данте завадила йому, вистеливши пару разів у вампіра. Той упав навколішки, впустивши клинок. Мисливиця підібрала його.

- Данте, не чіпай! – крикнув Нейт, коли побачив, що Данте хоче підняти клинок. Але мисливиця його не чула.

- Вбити Нейта тільки я маю право. А ти рушай до своїх виродків дітей, - Данте встромила клинок у серце вампіра. Той упав мертвий.

- Ти жива, - здивувався Нейт.

- Цей мій стан тимчасовий.

- Дякую, - подякував за свій порятунок янгол.

- Не треба подяк. Просто зціли мої рани, а то в мене вже голова обертом йде і в очах темніє, - Данте знепритомніла.

Опритомніла дівчина, перебуваючи вже в ліжку своєї чергової орендованої квартири.

- Скільки часу я була непритомна? - дівчина сіла, тримаючись за голову.

- Пару годин. Як самопочуття? – поцікавився Нейт.

- Не дуже. Голова сильно болить.

- Нічого страшного. Скоро відпустить, – у кімнату зайшла блондинка. Це була та сама незнайомка, яка доручила вбити Веласкеса. – Я та мій друг задоволені твоєю роботою. Ти виправдала всі наші очікування. І пройшла випробування. Ти та, хто нам потрібний.

Трохи про таємничу білявку. Франческа «Френкі» Бартоліні – середнього зросту, струнка дівчина, з довгим білим, навіть попелястим, волоссям і пристрастю до модного одягу. На вигляд їй не більше двадцяти чотирьох років. Вдень Франческа фотограф, який має власну студію, яка приносить хороший дохід, вночі – мисливець і вбивця демонів. Її головна перевага – здібності, якими вона володіє. Саме завдяки їм Френкі вбила не одного демона. А ще у неї не проста доля. Франческа – нефілім. Бути дитиною янгола та людини жахлива доля. Адже Небеса не визнають напівкровок. Вони ізгої серед ангелів. Їх або вбивають, або замикають у в'язниці і катують, що гірше за смерть.