Dream

- Необхідно підписати ще один документ.

- Увечері підпишу. Як справи з пошуками меча? - швидким кроком чоловік років шістдесяти йшов коридором.

- Наші найкращі шукачі знайшли одну зачіпку. Зараз якраз перевіряють її, - протараторив молодий хлопець, що йшов за чоловіком.

- Чудово. Як тільки вони щось знайдуть, повідом мене.

- Так, кардинале, - хлопець чемно вклонився.

- А тепер залиш мене одного, - чоловік зайшов у свої покої і закрив їх на ключ. - Мене оточують бездарі.

- Не можу не погодитися, - почув кардинал чийсь голос і обернувся.

- А, це ти, – у кріслі, навпроти дверей, сидів чоловік. Кардинал не бачив його обличчя, лише силует, але він впізнав того, хто обіцяв йому добре відплатити за вірну службу.

- Боюся запитати: хоч один меч уже знайшли? – поцікавився гість.

- На жаль, ще ні. Але ми продовжуємо пошуки.

- Мій терпець не безмежний. Даю вам тиждень. Після цього я почну вбивати твоїх помічників.

- Ти думаєш, мені є справа до них? – відмахнувся кардинал.

- Я вбиватиму доти, доки ти не залишишся один. Тоді я вирву твоє серце з грудей і з задоволенням з'їм його.

- Тоді ти втратиш цінного союзника, - занервував кардинал.

- Цінного? - незнайомець засміявся. - Таких як ти, людей, повно на цій планеті. Думаю, я знайду тобі заміну.

- Ми знайдемо артефакт. Архангелам наказали не спускатись на землю. Це трохи ускладнює виконання поставленого перед нами завдання.

- Я спрощу його. Один із них все ж таки спустився з небес. Спіймайте Гавриїла, відберіть у нього меч і передайте мені. Це ти зможеш зробити? – спокійно спитав незнайомець.

- Так. Клітка для нього готова.

- Чудово. За тиждень побачимося, – незнайомець зник.

***

Данте йшла погано освітленою вулицею. Асфальт був мокрим від зливи, яка щойно закінчилась. У калюжах віддзеркалювався повний місяць. Дівчина продовжувала йти, доки не дійшла до перехрестя. На перетині двох вулиць працював один ліхтар та світлофори, тоді як на іншому відрізку дорога не освітлювалася. Данте зупинилася посеред перехрестя і оглянула його. Вона помітила пару очей, що світилися яскравим жовтим кольором. А за мить таких пар очей побільшало. З темряви з'явилися нижчі демони та їхні гончі пси. Дівчина повільно дістала револьвери.

- Данте, - зловісно промовив один із демонів. - Він іде за тобою. Твоя смерть вже близько.

- І хто ж іде за мною? Чи можу я дізнатися його ім'я?

- Брама відчиниться, і він увійде в цей світ. Руйнівник уже близько, - мовив другий демон.

- І коли його чекати? Я хочу записатися на масаж. Як би сеанс не співпав із пришестям Руйнівника.

- Слуги Господа окроплять своєю кров'ю землю, і брама відчиняться. Руйнівник знищить тебе і все людство, – сказав третій демон.

- Не оригінально. А ось це, - дівчина вистрілила в голову одного з псів, - мені більше подобається. Хто наступний?

Демони та їхні пси накинулися на мисливицю. Але як тільки вони наблизилися до Данте, яскраве світло заполонило перехрестя і спопелило нечисть. Потім це світло перетворилося на чоловіка. Мисливиця змогла побачити лише його силует.

- Скоро ми зустрінемося, - сказав він і зник.

Черговий дурний сон розбудив мисливицю. Данте прокинулася, і хвилин п'ять просто дивилася в стелю.

- Невже ти все ж покинула царство Морфея? – спитав хлопець, котрий лежав поруч.

Він був молодим, років двадцять вісім на вигляд. Каштанове пряме волосся, світла шкіра та сіро-блакитні очі, підкачане тіло. Голос був його м'яким та ніжним.

- Нейт?! - здригнулася дівчина. – Якого біса ти тут робиш?

- Прийшов тебе будити, світло моє ясне, - хлопець підвівся з ліжка і відкрив штори.

- Чорт! Ось хто тебе просив це робити? – примружившись, спитала дівчина.

- Даніела, вже давно білий день на вулиці, а ти спиш. На тебе, між іншим, чекають важливі справи.

- Скільки разів я просила не називати мене Даніелою? - дівчина кинула в Нейта подушкою.

- Не пам'ятаю. Багато разів, мабуть, – усміхнувся хлопець.

- Які важливі справи на мене чекають? - дівчина піднялася з ліжка і пішла у ванну.

- Ти маєш вбивати демонів. До речі, будь обережніша з цим. Мені вчора довелося прибирати за тобою. Адже ти спрацювала дуже непрофесійно.

- І що? Це твоя робота, – крикнула дівчина з ванної.

- Нічого подібного! Моя робота слідкує, щоб ти свою роботу виконувала добре та акуратно.

- А я й була акуратною вчора.

- Ну так, звичайно. Сама міс Акуратність. Ти мала відвезти його за місто, і там убити, а не їхати до нього додому і займатися не зрозуміло чим, - хлопець зобразив невдоволення.

- Ревнуєш? – Данте повернулася до кімнати.

- Ні, не верзи нісенітниці.

- Прямо-таки зовсім не ревнуєш?

- Ні! - заперечив впевнено Нейт.

- Я так і думала: ревнуєш. Ти ніколи не вмів брехати, - дівчина посміхнулася, і шльопнула хлопця по попі.

- Припини, - Нейт здригнувся. – І взагалі, чому це я маю ревнувати тебе до якогось інкуба? Він нечистий, і місце йому в Пеклі.

- Ага, - Данте посміхнулася, дивлячись на хлопця. - Гаразд, що там за нова справа?

- У Тампі треба приборкати злісного привида.

- Тобі не здається, що це якось принизливо для мене? Як не крути – я Данте. Навіть при згадці мого імені демони від страху заклякають. Я роками заробляла собі такий імідж. Привид це якось дрібно для мене.

- Так, але ж ти мисливиця і це те, чим ти займаєшся останніх років двісті. Тож берись за діло, - хлопець поклав на стіл матеріали у справі привида.

- Гаразд. Ти за кермом. За годину їдемо.

***

Полювання, полювання та ще раз полювання. Я знаю, це те, чим займаюся вже багато десятиліть. Чорт! Це полювання вже так мені набридло! Знаю, я маю полювати тільки тому, що більше нічого не вмію. Кілька разів мене відвідували думки про білий паркан і затишний будинок, в якому я зможу жити зі своїм чоловіком. Але чи можу я покохати його хоча б наполовину так, як я любила Вільяма? Припустимо, я зможу жити нормальним життям. Але щасливе життя не для мене. Тому я маю полювати. В мене просто немає вибору. Зараз його немає. Я могла б пошукати спосіб зняти з себе прокляття, але не наважилася на це. А може це і на краще. Адже якби я зважилася зняти прокляття, я не познайомилася б з усіма хорошими людьми, які зустрічалися на моєму шляху. Висновок: дура ти Данте, коли скаржишся на своє життя. Заткнися і продовжуй жити.