The Devil And The Huntsman

2018 рік. Лос-Анджелес. Квартира № 31. 21:01

Данте вимкнула воду і вийшла з душової, замотавшись у рушник. Вона витерла запітніле від пару дзеркало і глянула на себе. У віддзеркалені побачила змучену молоду дівчину: синці під очима від втоми та нетривалого сну, садна на правій щелепі та нескінченний смуток у смарагдових очах. Побачивши таку себе у відображені, вона хотіла розбити дзеркало. Та стрималася.

Вийшовши з ванної кімнати, Данте ввімкнула музику, яка одразу порушила тишу її орендованої квартири. На ліжку в спальні лежало обране раніше вбрання. Дівчина почала сушити довге чорне волосся. Це зайняло не так багато часу, як вона передбачала. Справа в тому, що Данте не любила приділяти своєму волоссю більше уваги, ніж належить.

Брюнетка кинула рушник на підлогу. Улюблені джинси, біла вільна майка, ботильйони, чорна шкіряна курточка – все, що їй потрібно для зручності в одязі.

Затушувати садна на обличчі вдалося не відразу. Та й синці під очима не дуже піддавалися тональному крему та консилеру. Та все ж, закінчивши з макіяжем, Данте одяглася, потім накинула шкіряну куртку, взяла зі столу два револьвери, глянула на себе в дзеркало. У відображенні вона побачила вже кращу версію себе. Принаймні, симпатичнішу.

На вигляд дівчині років двадцять шість. Брюнетка з чорним, немов найтемніша ніч, довгим волоссям, великі смарагдового кольору очі. Правильний макіяж лише підкреслював красу цього зеленого відтінку. Шкіра дівчини світла, з холодним рожевим підтоном, ніжна та оксамитова на дотик. Праву щоку прикрашали дві родимки трохи нижче ока. Ідеальної форми брови темно-коричневого кольору, правильні риси обличчя. Дівчина ще раз глянула на себе, і, задоволено посміхнувшись, покинула квартиру.

Лос-Анджелес. Місто, яке ніколи не спить. Подібні місця подобалися їй більше, ніж інші. Адже тут завжди можна знайти пригоди та розчинитися у тримільйонному населенні міста.

Дівчина впевнено йшла до клубу, не озираючись, на відміну від перехожих. Деякі зупинялися, коли Данте проходила повз них, а деякі зовсім змінювали напрямок свого руху. Тіні перехожих, їхні обличчя, очі - вони змінювалися як тільки бачили дівчину. В одних зникала тінь, в інших – і зовсім була несхожа на людську, а в когось спотворювалися обличчя, очі змінювали колір: чорний, червоний, жовтий.

Діставшись клубу, дівчина сіла за вільний столик та замовила собі випивку. Її улюблений напій – бурбон з яблучним соком та льодом, хоча доволі часто вона вживала один лише бурбон.

Чекати на свою «жертву», а саме так дівчина називала тих, кого їй замовили, довелось недовго. Через кілька хвилин до неї підійшов високий блондин років тридцяти. Далі все за планом: випивка, танці, випивка.

- Поїхали до мене, - запропонував чоловік.

Дівчина у відповідь лише схвально кивнула. Пара покинула клуб. Житло чоловіка було у найпрестижнішому районі міста. Квартира з розкішним видом на Лос-Анджелес.

Увійшовши всередину, дівчина поглядом оглянула квадратні метри та посміхнулася своїм думкам.

- В мене відчуття, що ми бачились раніше. До речі, мене Остін звуть. Вип’ємо? - запропонував господар квартири. Його нова знайома усміхнулась і поцілувала чоловіка. - Бачу, ти небагатослівна. Люблю таких, - він притиснув дівчину до стіни і почав цілувати її шию, спускаючись нижче. Гостя ж, в свою чергу, розстібала ремінь його штанів. Остін зняв із себе футболку, а з дівчини майку і відвів у спальню. Вона штовхнула господаря квартири на ліжко та повільно сіла на нього. - Любиш бути згори? – блондин посміхнувся. Дівчина почала його цілувати, дістаючи невеликий кинджал з ботильйона. Наступної секунди його лезо було біля горла чоловіка. - Якого біса? - на запитання дівчина лише посміхнулася. – О, ні, - приречено мовив він. – Я згадав тебе. Данте? - здивовано спитав Остін, коли роздивився свою гостю.

- Солодких снів, – дівчина повільно перерізала йому горло гостим кинджалом. Вона одяглася, витерла кров зі знаряддя вбивства, знайшла потрібну їй річ і покинула квартиру.