Пролог

1902 рік. Місто Брно. Чехія

- Ти ж знаєш, я зупиню тебе за всяку ціну. Навіть якщо доведеться вбити тебе, – з усією рішучістю в голосі твердила Данте.

- Так я знаю. Але я все одно не відмовлюсь від свого плану. Він має вийти з в'язниці. Всі ці люди, яких ти так яро захищаєш, недостойні жити. Подивись на них: вони порочні, безчесні, з головою загрузли в гріхах і своїй хіті. Хіба вони мають оскверняти планету, яку для них створив Батько? - мовив Камаель.

- Хто ти такий, щоби вершити долю людства?! Так, вони далеко не ідеальні. Але серед них є багато добрих, чуйних, світлих людей. Є ті, хто щодня жертвують собою заради блага інших, бо так правильно.

- Таких, як ти? – перепитав Кем. – Таких мало. Їх мій брат не чіпатиме.

- Ти впевнений? Він же Люцифер – творець та батько всіх демонів, гріхів та пороків. Що йому люди? Він розбестить їх усіх. І один за одним вони підуть до Пекла.

- Отже, так тому і бути, - Кем заніс над головою меч і почав читати заклинання. Перед ним була намальована пентаграма, в яку він мав устромити меч архангела, щоби відкрити ворота для Люцифера.

- Я не дозволю цьому статися, - Данте вистрілила Кему в плече. Той на мить похитнувся, але продовжив свій обряд. Тоді мисливиця вистрілила знову. Куля влучила в інше плече.

- Припини! Ти не зможеш мене зупинити! – розлютився Кем.

- Я все ж таки спробую, - Данте дістала клинок Смерті та кинулася на ангела. Почалася бійка, в якій мисливиця програвала. - Кем, прошу, зупинись, - лежачи на підлозі, кашляючи кров'ю, просила Данте. Вона ледь встала на ноги. У неї були множинні травми та переломи. Вона знову дістала свій револьвер і навела його на ангела.

- Я сильніший за тебе. Навіщо ці жертви? - Кем вихопив вогнепальну зброю. – Змирись із поразкою, – він знову вдарив Данте. Дівчина впала. Кем же продовжив ритуал.

- Ти потрібний мені, - ледве змогла вимовити Данте. - Ти потрібен мені! – голосніше повторила мисливиця.

- Що? - Кем припинив читати заклинання.

- Ти потрібен мені. Без тебе я пропаду, – підводячись, продовжила Данте.

- Здається, ти переплутала мене з Натаніелем. Адже з ним у тебе роман, чи не так?

- Без тебе я пропаду, - продовжувала повторювати Данте. - Ти причина, через яку я продовжую боротися. Ти наділений усіма якостями, які я ціную, і до яких прагну: честь, доброта, відданість. Щоправда, з останнім виникли проблеми. Не кажи, що ти так легко можеш зрадити мене? Ось, – дівчина дістала свою фотографію, яка була забруднена в крові. – Я знайшла її у твоїй кімнаті. Хіба я для тебе нічого не важу?

- Можливо, десятиліття тому й означала. Зараз ти просто чергова людина на моєму шляху.

- Не бреши мені! – прокричала Данте. Дівчина підійшла ближче до Кема. – Ті почуття, які між нами… Це не просто захопленість. Те, що ти відчуваєш до мене, не тут, - вона вказала на голову, - а тут, - Данте торкнулася грудей Кема, вказуючи на серце. - Адже я маю рацію? - на її очах з'явилися сльози.

- Я любив тебе, - Кем обійняв Данте. - Ось тільки ти це не цінувала. Мені шкода, – ангел майже закінчив читати заклинання.

- І мені шкода, - тихо мовила вона. Дівчина почала читати своє заклинання.

- Що ти робиш? Припини! – прокричав янгол.

- Я люблю тебе, - тихо промовила дівчина та поцілувала Кема. Потім вдарила його клинком Смерті. По її щоці скотилася сльоза. Дівчина підняла меч архангела і встромила його точно в центр пентаграми. Та почала світитися. Вийшовши за межі ліній знаку, Данте востаннє подивилася на Камаеля. За мить він зник.