Білий ведмідь: Як велика біла кішка гоблінів налякала

Білий ведмідь

Білий ведмідь – савець, представник родини ведмедевих. Величезна хижа тварина. Мешкає на архіпелазі Північного Королівства, північних островах, зимою добирається до північних регіонів Пангеї.

Як велика біла кішка гоблінів налякала

Якось один бідний мисливець з архіпелагу Північного королівства, за допомогою магічного паску, зловив і приручив  білого ведмедя. Вирішив він подарувати ведмедя королю. Не зволікаючи, того ж дня чоловік вирушив до королівської резиденції. Зимове сонечко невдовзі сховалося за обрій і все навколо огорнули сутінки.
Діставшись лісу, мисливець вирішив знайти будиночок лісника й попроситися на ночівлю.

- «Страшно вночі самому посеред лісу» – подумав відчайдух.

Поблукавши лісом, мисливець нарешті побачив рятівне світло з вікон оселі.

- Дозвольте переночувати, – постукавши в двері, попросився мандрівник.

- Скільки вас? – визирнувши у вікно, запитав господар.

- Двоє, – відповів подорожній. – Я й ведмідь.

- Що ти?! – злякано вигукнув лісник. – В домі маленькі діти, вони бояться страшного звіра! Втім, можете заходити. Щороку, в цю пору, ми залишаємо будинок. Кожного року сюди приходять огидні гобліни й влаштовують справжній гармидер.

За годину сім’я покинула будинок. А мисливець із ведмедем залишилися зустрічати непроханих гостей.

Повечерявши, чоловік умостився на ліжку, а ведмідь заліз під лаву. Не встигли подорожні задрімати, як надворі здійнявся сильний ґвалт і зі страшними криками до хати лісника увірвалася зграя гоблінів. Вони були неймовірно потворні – зелені, з довжелезними носами, лапатими вухами й гострими кігтями.

Упевнившись, що господарів немає, влаштували справжній бенкет. Умить на столі з’явилися страви й напої, які гобліни витягли з комори. Гучна музика й страшний регіт потвор, здається, змусили ховатися всіх лісових мешканців.

- «Ой, лишенько, – подумав мисливець, – мабуть, прийшла моя лиха година!».  Глянув на ведмедя – спить білий солодким сном.

Раптом один гоблін побачив під лавою невідомого звіра.

- Тут хтось є! – закричав він на всю оселю й музика стихла.

- Та це ж кішка! – заспокоїв гурт найстаріший і, відрізавши шматом ковбаси, тихенько покликав:

- Киць-киць-киць!

- Р-р-р-р! – загарчав з-під лави сонний ведмідь.

Що тут зчинилося! Налякані гобліни, не оглядаючись, почали тікати крізь вікна й двері, немов ошпарені!

Чоловік, визираючи з-під ковдри, не вірив власному щастю!

Вранці, дочекавшись господаря, мисливець розповів про все, що сталося вночі.

Відтоді гобліни не приходять до оселі лісника. Згадуючи про велетенську білу кішку, вони донині обходять будинок десятою дорогою.