Ігор збирався на бесіду. Настільки важливу й непросту для нього, що у хлопця голова йшла кругом від хвилювання лиш згадавши про неї. Та відтягувати заплановану розмову не було сенсу. Час не ждав і якщо він хотів досягнути омріяного то мав діяти. Просто набратися рішучості, відкинути всі сумніви й зробити те що задумав. Все інше залежатиме від долі та веління небес.
Хлопець швидко переодягнувшись вискочив з дому. Хоча до обумовленої зустрічі було ще більше години, а до наміченої цілі іти всього лише хвилин з десять. Нічого. За той час що у юнака залишиться можна буде ще раз прокрутити в думках все те що він має сказати. Знову і знову підбирати слова які найкраще зможуть передати всі ті переживання, почуття й емоції що зараз вирували в його душі.
«Добра» цього у парубка було багацько, й терзало воно його серце вже кілька місяців немилосердно. Саме з тих пір коли він вперше побачив Тетяну. З дівчиною хлопець познайомився на одній з вечірок, яку влаштували їхні спільні друзі. Невисока тендітна шатенка з яскраво-блакитними очима й рум’яними щічками відразу привернула увагу Ігоря. Одягнута в легке жовте платтячко вона нагадувала невагому кульбабу здатну злетіти до небес від найменшого подиху вітру.
Юнак вже збирався підійти до дівчини та запросити її на танець, як його випередили. І зробив це ніхто інший як Степан, найкращий і найвідданіший друг Ігоря. Великий балагур, витівник і ловелас він не міг пропустити ні однієї дівчачої спідниці, то й не дивно, що відразу ж почав «клеїтися» до новенької. А та начебто була й не проти його залицянь, бо спершу погодилася на танець, а потім весь вечір провела в компанії хлопця. Навіть після вечірки вони разом розтанули в нічній темряві.
Напевне тоді серце Ігоря вперше штрикнув шпичак образи на друга. Раніше він лише по доброму заздрив Степанові. Той був товариським хлопцем, безтурботним, життєрадісним і приязним приятелем. Завше готовим допомогти в складну хвилину й неперевершений вмілець вирішити здавалося б любу халепу в світі. А те що популярний в дівчат так це однозначно плюс для всякого парубка.
Однак тепер все це сприймалося зовсім по іншому. Ігор відчував що насправді закохався в Тетяну і йому було неприємно, що вся увага дівчини віддана лише Степанові. Наче він чимось гірший за друга, не такий симпатичний, веселий і розумний – думав хлопець в черговий раз пригніченим поглядом проводжаючи «солодку парочку». Від цього видовища у нього завше на душі ставало так паскудно, що вовком вити хотілося, а серце щеміло від пекельної суміші складеної з пристрасті, заздрості і злості.
Ні Степан, ні тим більше Тетяна й найменшої уяви не мали, що ж переживав і відчував на той час Ігор. Дівчина, приворожена шармом свого нового кавалера, здавалося взагалі не здатна була ще щось помічати окрім його залицянь і компліментів. А хлопець неабияк захоплений любовними розвагами з рудоволосою красунею ніби й забув про те що у нього ще є старий і вірний друг.
Те що для Степана відносини з Тетяною лише короткочасна інтрижка Ігор сумнівів не мав. Надто добре він знав свого приятеля, тай сам був неодноразово свідком того як спритний звабник завиграшки задуривши голову черговій довірливій дівчині швидко і без всякого жалю кидав її заради чергової пасії. Рано чи пізно таке гірке розчарування чекало і на Тетяну.
Юнак мав рацію і його припущення справдилися навіть скоріше ніж він думав. Не минуло й трьох місяців як Степан почав втрачати інтерес до Тетяни. Що й не дивно, в сфері його зацікавленості з’явилася розкішна блондинка Ірина. Для Тані знаходилася злива всіляких відмовок і побрехеньок, чому він не може прийти до неї на побачення чи просто погуляти разом в одній компанії.
Ігор все це знав і від того серце у нього боліло ще більше. Парубку було жаль обдурену дівчину, він обурювався негідної поведінкою друга, та щось змінити був безсилий. Виправити нерозважливу натуру Степана було неможливо, а Тетяна нізащо не повірить в зраду свого коханого. Надто вміло обплутав тенетами солодких обіцянок й гарячих клятв її серденько вправний ловелас.
Чи може повірить – якось прийшла підступна думка Ігорю. Якщо все підготовити з розумом то дівчина просто змушена буде прийняти незаперечні докази. Добути їх не так вже й складно. Степан ніколи не приховував своїх походеньок перед давнім другом. Ніщо не заважало Ігорю підстерегти приятеля і потайки зробити кілька його компрометуючих знімків на телефон. Можливо навіть пощастить підловити ту мить коли друг буде цілуватися з білявкою.
Спершу така огидна думка просто жахнула Ігоря. Він швидко прогнав її. Однак ненадовго. Незабаром ідея підставити друга повернулася. А потім ще раз і ще раз… І так тривало до тих пір поки хлопець врешті-решт не здався. Спокуса пристрасті була надто великою. Вона і змусила юнака забувши про порядність і пригасивши поклики сумління вдатися до справжньої підлості.
Здійснити заплановане вдалося вчора. Степан знову відкараскавшись від Тані загуляв з Іриною. Ігор був тут як тут. Вечір видався на славу і незабаром в його телефоні з’явилася ціла фотосесія обману і зради друга. Залишилося лиш одне показати все це Тетяні супроводивши все це своїми поясненнями і коментарями. Саме для цього хлопець і призначив дівчині зустріч в кав’ярні.
Увійшовши до кав’ярні Ігор побачив Таню. Вона сиділа, впершись ліктями на старенький столик. Була замислена. Дивилась у вікно. Погляд її механічно ковзав по темних гілках старої липи. А надворі гуляв дух весни, молодості і кохання, Вітер-жартівник несподівано налітав звідкілясь, шарпав липову крону, на мить торкався шибок і знову зникав у безкрайньому голубому небові.
#2316 в Жіночий роман
#10399 в Любовні романи
#2528 в Короткий любовний роман
нерозділене кохання, важкий вибір та людські цінності, пристрасне кохання
Відредаговано: 05.06.2020