Згода під тінню зради

— Зброя неймовірна! Мені потрібно сотню таких вогне плюїв, — з ентузіазмом промовив він, оглядаючи зразок.

— Тоді мені знадобиться допомога десяти людей, — без зволікання відповів гном, із твердим поглядом спостерігаючи за реакцією співрозмовника.

— П’ятьох, не більше, — Жогр холодно відсік, не залишаючи місця для компромісу.

— І вдвічі більше їжі для тих, хто працює в шахтах, — наполіг гном, знаючи, що це буде важлива поступка.

— Добре, — кивнув Жогр, неохоче погоджуючись.

— І найголовніше: ми зробимо для тебе тисячу таких вогне плюїв, а ти відпустиш нас із полону... — голос гнома на мить став майже благальним, але залишався твердим.

— Їх відпущу, а тебе ні, — зловісно посміхнувся Жогр. — Ти залишишся, щоб ремонтувати ці вогне плюї. А твоя родина мене більше не цікавитиме.

— Згода... — промовив гном із важким серцем, розуміючи, що вибору немає.

— Забирайтеся геть, на сьогодні досить. Завтра розкажете мені, як ними користуватися, — наказав Жогр, зверхньо махнувши рукою.

— Забирайтеся з моїх очей... — додав він, ледве стримуючи гнів.

Як тільки гноми вийшли, гоблін підбіг до Жогра, майже в захваті.

— Ваша хитрість! Ви ж їх не відпустите, — запитав гоблін, не приховуючи свого зловтішного задоволення.

— Я схожий на мецената? Я ж саме зло! Звісно, ні. Вони робитимуть цю зброю до кінця своїх днів, — Жогр розсміявся, його сміх лунав, як гуркіт грому.

— А ми за допомогою цієї зброї захопимо материк, — гоблін підхопив сміх свого господаря, залившися ще більш зловісним реготом.

Коли гноми вийшли за ворота, Барі підійшла до Варброфа, її голос був напружений.

— Він нас не відпустить, — вона дивилася на Варброфа з тривогою.

— Так, не відпустить. Я тягну час, — відповів Варброф, але в його очах світилася прихована впевненість.

— Для чого? Чому ти нічого нам не розповідаєш? — Барі відчувала, що є щось більше, ніж просто угода.

— Усьому свій час. Прийде момент, і ви дізнаєтесь усе. І тоді мені знадобиться ваша допомога, — Варброф на мить затримав погляд на Барі, ніби намагаючись передати щось більше, ніж просто слова.

Вона взяла його за руку й подивилася йому в очі. Відчуваючи її підтримку, він міцно стиснув її руку і кивнув, ніби підтверджуючи, що вони разом переживуть усе, що чекає попереду.