2

Взагалі-то у мене з цією жінкою доволі своєрідні і трохи заплутані стосунки. Вперше ми зустрілися коли я тільки-но повернувся зі шпиталю, в рідне село, і став мимовільним свідком сімейної сварки однієї родини, що мешкала по сусідству. Скандалив чоловік Дарини. Був він в нетверезому стані, втратив контроль над собою і поліз з кулаками до дружини. Я втрутився в цей конфлікт і завадив домашньому насильству. Тоді й не підозрював, що це на жаль було не в останнє.

Вже невдовзі від своїх батьків дізнався, що врятовану мною жертву зовуть Дарина і неприємні ситуації, подібній тій що я побачив, звичне явище у її домі. Бідоласі дуже не пощастило в особистому житті. Жінка вийшла заміж за справжнього негідника, котрий єдино на що був здатен, так це ледарювати, пиячити та знущатися над власною дружиною. Частенько, повернувшись додому п’яним мов чіп, він присікувався до неї зі всілякими дурницями, а коли образ та лайки йому видавалося замало брався знавісніло лупцювати нещасну.

Дарина працювала секретаркою в сільській раді, завдяки чому наші дороги частенько пересікалися. Це дало підставу недоумкуватому алкоголіку запідозрити жінку в подружній зраді та інтимному зв’язку зі мною. Звісно нічого подібного між нами й близько не було. Хоча зізнаюся відверто, миловидна, приязна Дарина відразу припала мені до серця, і в глибині душі я щиро жалів її, та дальше звичайного людського співчуття мої думки тоді не простягалися.

Після невеличкої вечірки на честь святого Валентина, на якій було присутня вся сільська еліта, настала невесела розв’язка. Наступного ранку в будинку Дарини виникла чергова сімейна сварка, що ледь не закінчилася каліцтвом чи навіть смертовбивством бідолашки. Щоб відвернути непоправне я був змушений запроторити жорстокого деспота до буцегарні. Не надовго, всього на п'ятнадцять діб, та цього однак вистачило щоб більш-менш привести ревнивого чоловіка до тями. Повернувшись додому він однак не довго затримався в рідних стінах, а подався закордон, на заробітки, де невдовзі й загинув потрапивши під колеса ваговоза.

Дарина спершу вовком дивилася в мою сторону. Вважала мене головним винуватцем того, що стала вдовою, а її діти залишилися напівсиротами. Та з часом жіноче серце відтаяло, позбувшись домашнього тирана вона наче помолоділа, розцвіла. Ми помирилися і я зумів повернути її прихильність. Та на цьому все й завмерло, хоча при кожній нашій зустрічі дивний трепет серця та незрозуміла бентега в душі все більше й настирливіше діймають мене. Ось і тепер відчуваю особливу приємність і невимовну насолоду від тембру її голосу, тонкого аромату парфумів, сяючого блиску очей.