Бережіть матерів

вірш

У радощах та су́мнім горі

Не забувай про мамину ласку…

В буденності прози ненькіну казку,

Що зичить нам кращої долі.

 

Багато шляхів, путей і доріг

Та різних людей нам відміряють…

Сильніш за матерів не кохають,

І чекає родинний поріг.

 

Не помічаєм у днях доброти,

За яку спасибі не просять…

Котра осінь вже відморосить,

Поки не скажемо : «Мамо, прости!»

 

Нам буде їх бракувати :

Оцвітуть колись мамини коси

І висохнуть батьківські сльози…

Будуть наші бриньчати.

 

Цінуйте, любить, коли ще живі…

Вони завжди протягнуть нам руку.

Життя часто схоже на му́ку,

Та з ними ми не самі…

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше