Історія з мого дитинства

Берегова ластівка
Історія з мого дитинства

   В одному невеличкому селі на березі річки разом з бабусею жила маленька дівчинка Галинка. Кожного літа до неї приїжджала сестричка Мартуся і вони ціле літо проводили разом. Ходили на річку купатись, влаштовували пікніки, ходили у гості до друзів і з ними придумували різні вистави і конкурси.
   Та цього року літо видалось дощовим. Дощу було настільки багато що річка вийшла з берегів. Якось з самого ранку мама Мартусі пішла на річку щоб пригнати качок з річки додому, бо вода прибувала дуже швидко, та коли вона підійшла ближче до річки то побачила що у воді плескається маленька пташка, яка не може вибратись на берег. Вона подала їй гілку і пташка вчепилась за неї, коли мама Мартусі взяла пташку на руки то побачила що це берегова ластівка.
   − Мабуть твоє гніздо затопило. Візьму тебе додому. Подумала вона і загорнувши пташку в хустину вона знайшла качок і вони пішли додому. Галинка і Мартуся ще міцно спали, та коли їх розбудили і розказали про пташку сон відразу пропав.
   Вони поселили ластівку на ґанку, поставили їй воду і їжу, а ще на ґанку були вазони в яких ластівка любила ховатись. Одного разу мама Галинки ледь на роботу не запізнилась, всі шукали ластівку думали що якось втекла, а вона у вазоні сховалась. Кожного дня Галинка і Мартуся доглядали за ластівкою, стежили щоб в неї була вода і їжа, так пройшло майже усе літо, а коли річка повернулась у своє русло, і земля трохи підсохла всі вирішили що пора пташку відпустити на волю.
   Спочатку було навіть трохи сумно без неї, адже вона стала справжнім другом, та всі розуміли що їй потрібна свобода. А через деякий час ластівка прилетіла але не сама а з іншими двома ластівками. Мабуть це була така подяка за врятоване їй життя.