Енергія добра

Єва була дуже втомленою з дороги, тому вирішила подрімати. Коли заснула, то її приснились страшні жахіття. "Чорний демон шепнув її на вухо: «Я не здався! Ти зламаєшся.» Позаду нього були чорні крила, із-за нього виглядав ангел Кардал."

    Вона прокинулася в холодному поту, їй здавалось, що сон не закінчиться. Але слава Богу, що це був тільки сон. Єва одразу ж помчала на цвинтар до могили бабусі, думала що там знайде відповідь і позбудеться цього всього. Ще й Стефанна радила їй зробити певний ритуал аби очиститися. Вона побігла чимдуж. І ось вона на місці, перед нею образ найдорожчої людини в світі, як завжди, усміхнена, життєрадісна на фото.

• Бабусю, рідненька, ти мені зараз дуже потрібна. Я у пастці, не знаю і  не розумію, як звільнитися. Найбільше цікавить мене, хто ж хоче заподіяти мені лихо,- говорила Єва.

  Вона все зробила, як її радила Стефанна. Та вирішила прогулятися, подихати свіжим повітрям, відчути насолоду від простого людського життя. Вирішила подзвонити своєму коханому, у телефоні відчувались довгі гудки очікування. Кирило не брав слухавки, Єва відчула якесь занепокоєння своєю рідненькою людиною.

  Вона гуляла та думала собі, що можливо у нього хтось інший з’явився. Та раптом хтось підбіг ззаду та закрив очі своїми руками, Єва одразу впізнала тепло цих долонь. Так, це був Кирило, він якимось дивом опинився в парку. Єва одразу ж сказала:

• Я знаю, що це ти, Кириле!

  Усміхнулася й обернулась до нього дивлячись прямо у вічі. А він дивився на неї, на якусь мить вони застигли у просторі часу. Тоді Кирило сказав:

• Як же я скучив за тобою. Чому ти не давала про себе знати нічого? Я ж хвилювався, ти розумієш це?
• Я розумію і теж скучила , але повинна була дізнатись правду.
• І що, як успіхи? Розкажи мені.
• Прийде час і я тобі все поясню. Чесно кажучи дуже втомилася з дороги. А у тебе як справи?
• Все, як зазвичай. Тільки от кохана людина мені зовсім не довіряє. І це дуже образливо.

  Насупився Кирило, адже вже набридло ці таємниці, недоговори.

• Ну чого ти? Давай так, ми зараз підемо до мене додому, поп’ємо гарячого чаю, поговоримо.
• Зараз не вийде, у мене недалечко тут ділова зустріч. Гаразд, давай краще у вечері.
• Чекатиму на тебе з нетерпінням.
• І ми все обсудимо.
• Так, я люблю тебе!

  Він поцілував її в уста, обняв так міцно-міцно та в швидкому темпі побіг на роботу.

   Єва зітхнула з полегшенням, вирішила, що все йому розповість. Бо вона понад усе на світі кохає його і не хоче втратити.

        Переживала аби знову її не захопили чари мага. Та чомусь вірила, що прийде в сон бабуся та все їй розповість. Як же хотіла позбутися цього марева. Та час швидкоплинний та розставляє все на свої місця. Дорогою додому, виходячи з парку вона побачила юнака, якого трясло на лавці, ніхто не підходив до нього, всі боялися його стану, навіть не викликали допомогу, це дуже обурило, він марив, говорив щось нерозбірливо про себе.

   Єва, не вагаючись підійшла до нього та вирішила хоч якось зарадити його біді, виявилося не все так просто, як здається на перший погляд. Вона подивилася на нього пильно, він помітив її увагу та зробив вигляд, наче нічого не бачить, не відчуває, не любив, коли його жаліють, хотів здаватися сильним.

   Єва промовила до нього:

• Будь – ласка, скажи що з тобою?
• Йдіть від мене – сказав той юнак.
• Але чому?

   Вона поставила свою руку йому на плече, погладила його, а він не опирався. Потім вирішила йому допомогти, звернувши його на бік. Через декілька хвилин все припинилося. Хлопчина був здивований, що є люди яким не байдуже і проста перехожа так переймалась. Йому стало якось не пособі від своєї поведінки, від свого стану. Подивився з-під лоба, тоді сказав:

• Вибачте щиро за мої образливі слова, адже Ви хотіли допомогти, розумієте, я борюся вже з цим понад 10 років. Це дуже сумно і важко пережити, проте я сильний і не здамся. Де я тільки не лікувався від цього, проте нічого не допомагає. Дивно якось, але від ваших долонь я відчув таке тепло, полегшення, немов Ви якось посприяли тому, щоб все це припинилося. Зазвичай це триває тривалий час. Можливо мені просто здалося.
• Важливо підтримати людину у потрібний для неї час, це вкрай важливо. А що в тебе за хвороба? І як вона проявилася?
• У мене епілепсія……Вона вважається одним із найпоширеніших хронічних неврологічних захворювань людини. Епілепсія – це хронічний розлад мозкової діяльності, для якого характерні напади, що повторюються. Ці напади проявляються у вигляді короткочасних мимовільних судом у якійсь із частин тіла або ж по всьому тілу. Ще в дитячому віці мене сильно побив вітчим і все почалося, я дістав сильну травму голови. Все через нього, потім, коли мені виповнилося 18 років, я втік від них і почав самостійно жити, працювати важко. Ось відкладаю собі на квартиру.

   Жалісно дивилася на цього юнака Єва, а водночас пишалася, що зустріла такого хлопчину, в якого така потужна сила волі. Не зважаючи на своє важке дитинство, він оговтався і живе далі, бореться з хворобою, що спіткала його через жахливе ставлення вітчима.

• Тримайся, ти – сильний юнак. Все в тебе в житті налагодиться. Мені б крапельку твоєї відваги, незламності.
• Та не все так райдужно, як здається. Ось недавно мене покинула кохана дівчина, дізнавшись про мій страшний діагноз. Як боляче на душі, не хочеться більш нікому не довіряти, багато людей мене відштовхували, коли тільки дізнавались. Напевно, вони вважають, що це якесь клеймо, - сумно сказав він.
• Ти знаєш, багато людей живе з цим болем у душі, в серці, в тілі. А та дівчина, видно, що вона не була твоєю долею. Ти дуже красивий і обов’язково зустрінеш свою половинку, яке прийме таким, справжнім.

У тебе є вірні, справжні друзі на яких ти можеш покластися?

• Так, є декілька, які можуть завжди приходять на допомогу, за це я їм вдячний.
• Ось бачиш, ти не один! Пам’ятай про це і ніколи не забувай, - підтримувала його Єва.
• Звичайно, дякую Вам за підтримку. Для мене це дуже важливо.
• А знаєш, недавно, я сиділа в інтернеті, шукала там деяку інформацію та натрапила на дуже цікаву поезію. Ось почекай, я єберегла собі скріншот, дуже така, яка втілює надію. Якщо тобі цікаво, я прочитаю? Бачу ти хлопецт дуже розумний, тільки от трішки припадаєш духом, хотілось б тобі допомогти, хоча б морально.
• Цікаво.