Глава 20

Похід в магістрат, управління та на кладовище зайняв чимало часу, тому наші слідчі залишились без обіду, а ноги гуділи від постійних переходів з місця на місце. Георгу хотілось присісти відпочити і помилуватись краєвидами десь на березі річки.

- Ну що, пішли перекусимо десь і до мене?, - запитав Вальмаріс

- Ок, давай, набігались сьогодні, та й обдумати все потрібно

Вони повернулись на площу, і трохи попетлявши вуличками міста вийшли до невеличкого кафе на березі річки. Гарний краєвид відкривався на міст під яким інколи чайками пролітали білі надводні транспорті засоби вампірів, лівобережна частина виглядала так само опрятно, з старовинним європейським лоском, як і та де знаходились вампір з темним.

- Що будеш?, - запитав малий неформал.

- Сам обирай, я ваші страви не знаю, цікаво спробувати, ми завжди з дружиною як подорожували в нові країни світу, вивчаючи автентичну архітектуру, цікаві легенди і незвичайні місця, заходили в ось такі маленькі ресторанчики щоб спробувати щось нове, характерне саме для тих місць.

Коли принесли замовлення Георг здивовано подивився на тарілки і Вальмаріса: дивна амфібія на тарілці була схожа на якусь жабу-восьминога, такого некромаг точно не бачив, не те що не коштував, салат привітно грав рожево-сріблястими і блакитними кольорами, а напій насиченого зеленого кольору виглядав як тархун з пухирцями мінералізованої води.

Вирішивши все таки не втрачати ексклюзивний шанс, Георг спробував запропоновані блюда, і дуже здивувався коли на смак амфібія була схожа, на ніжне м’ясо кальмара. В кінці принесли десерт і каву, остання була без сильних відмінностей від звичної і дуже порадувала темного, що завжди був фанатом цього напою. А от десерт не вибивався з лінійки незвичайного: на вигляд п'ять рівновеликих циліндрів морозива різного кольору, невеликої товщини, розміщені один на одному, а от смак... солодке в міру, гірке, солодке з занадто приторним смаком ягід, солоне і ніжно-освіжаюче, по завершенні залигається настільки приємний і оригінальний післясмак, що тільки дивуєшся як таке можна було намішати і отримати настільки чудовий результат. Молодий вампір сказав, що для виробництва використовують лише натуральні продукти, на що Георг лише хмикнув, не вірилось йому, що настільки сильний смак може дати натуральний продукт без хімії і підсилювачів.
І тут до нього дійшло... хімія, точно...

- Слухай, а в усіх мертвих явно признаки сильного отруєння нітратами чи якоюсь схожою хімією, дивись - підвищений метгемоглобін, синюшність, слабкість і ломота перед смертю, дискомфорт в кишковому тракті... все на це вказує, - швидко почав говорити темний вампіру.

- Ну, але ж вони всі їли в різних місцях, - заперечив Вальмаріс.

- А нітратна сполука не обов'язково може потрапляти з їжею як добавка, і в малих дозах навіть нешкідливою вважається, в нас ця хімія в половині овочів і фруктів, якщо не частіше, зустрічається... а тут вона потрапила до організму...,- Георг на секунду задумався, - з водою.

- З водою?,- здивовано почав вампір,- але ж... о, ні, фонтан Надерленгів... але як...

- Хтось випадково або спеціально додавав нітрати у воду, ось з цим нехай ваші слідчі і розберуться, пішли заглянемо до пана Бельтонса і поділимося інформацією, а потім підемо познайомимось з твоєю бабусею, сподіваюсь вона підкаже чого чекати від цих передчуттів і як мені допомогти Ірії.

Пана Бельтонса на місці не виявилось, але його секретар детально записав повідомлення і пообіцяв не лише передати керівнику, але й переслати старшому слідчому, на цьому завершили візит до магістрату і вирушили до Вальмаріса в гості.

Родина молодого вампіра проживала в центрі, недалеко від центральної площі, великий міський маєток ховався за деревами закритого парку, на вільній від дерев землі перед входом грав на світлі сонячними зайчиками фонтан з фігурою жаби-кальмара з рота якої текла вода. Біля стін будинку рядами росли кущі з схожими на чайні троянди квітами, аромат був навіть трохи різкуватим, аж повітря здавалось солодким на смак.

Гарний триповерховий будинок з колонами та ліпниною був світлим та викликав позитивні враження. В середині на вході їх зустрів з поклоном чоловік, певно дворецький, і повідомив юного вампіра, що його батьки поїхали в гості на пікнік, а бабуся працює в своєму кабінеті.

- Раніше бабуся Вальтарія засідала в раді регіону, але їй набридла бюрократична робота і вона відійшла від справ, зараз її місце займає батько, а вона зайнялась виноградниками родини, до цього сімейною справою керував дідусь, але він був набагато старшим бабусі і вже пішов на переродження, - поки вони піднімались на другий поверх встиг розповісти вампір.

Коли зайшли, постукавши, до кабінету, Георг за столом побачив ще досить гарну і не стару жінку, він аж здивовано подивився на молодого вампіра, невже це бабуся.

- Бабусю привіт, це Георг, чоловік Берегині, темний чародій і некромаг, він допомагає нам розслідувати справу з смертями людей,- затараторив Вальмаріс, підсочивши до жінки і цілуючи її в щоку - Георг, а це моя бабуся Вальтарія, чудовий діловод, маг-провидець і просто найкраща бабуся в світі.

Жінка мелодійно розсміялась і кивнула гостю:

- Ну, розповідайте, що ви там нарозслідували.

Коли історію завершили, пані Вальтарія вже не сміялась:

- Це дуже погані новини, скоро свято Надерленгів і до нашого джерела приїдуть паломники, ще й правителі будуть... наші люди завжди починають пити воду до свята, щоб потім уникнути натовпу біля фонтану і спокійно отримати задоволення від ярмарку та вистав. Сподіваюсь слідчі швидко зреагують, а вчені розберуться як очистити фонтан.

- Бабусю, у Георга ще одне прохання особисто до тебе, він прийшов на клич дружини, відчуває її і в нього росте тривога, він хотів щоб ти подивилась, може підкажеш чим допомогти Берегині і наскільки його тривога виправдана.

Жінка подивилась на некромага і її погляд затягнуло білою поволокою, зіниці зникли в тумані, виглядало це досить зловіще. Через хвилину все минулося і вампіреса задумливо сказала: