Прокинулась від криків на вулиці, дитина теж розплющила очі і почала плакати. Я піднялась після незручного сну на підлозі, кінцівки трохи затерпли і прийшлось розминати. Підійшла до дівчинки і тихим голосом почала говорити, що все добре, щоб не боялась, дитина певно інтуїтивно зрозуміла, що загрози від мене не має і потягнулась на руки. З дівчинкою на руках я підійшла до вікна і глянула в двір, там біля воріт стояла велика група людей і щось кричала. Повернулась до фамільяра, який уважно спостерігав за мною:
- В мене два запитання: поки я за огорожею на подвір'ї шкоди мені чинити ж не можуть, навіть стріли не долетять? і чи можеш ти подивитись за дівчинкою поки я вийду говорити.
- Шкоду чинити не можуть, все вірно, стріли зникають в захисті, сам бачив як намагались тоді господиню дістати. З дитиною побуду, он в кутку зали загорожа з іграшками, посади Ольвію туди, а я пригляну, якщо що покличу одразу.
Я подякувала коту, відмічаючи, що дівчинку звати Ольвія, посадила її в саморобний манеж і спустилась в двір.
Коли я з'явилась на порозі натовп волати перестав і люд прислухався. Голосно, намагаючись щоб мова була спокійною і впевненою я запитала:
- Хто ви і що забули в цьому домі?
Назустріч вийшов до воріт низенький кругленький чоловік, з рідкими вусиками і поросячими дрібними очима, в дорогому оздобленому золотою ниткою вбранні:
- Ет ти кто такая відьма? Ти не из нашіх, не разрешается значится тута тобі магічить, громада тебя не знаєт!
Я зморщила ніс почувши неприємний говір, зрозуміла ще раніше, що мозок адаптує вимову жителів інших світів під знайомий земний формат, ця була неприємною, ще й дядечко з таким пафосом заливає.
- Я - Берегиня перехрестя світів, вищі сили мене направили в ваш світ розібратись з свавіллям, що тут відбувається... в вас дві хвилини щоб нормально пояснити хто ви і чого хочете, або покинути прибудинкову територію, - і грізно так руки в боки поставила, і сподіваюсь не менш показово підняла в очікуванні брову.
Народ заметушився, деякі почали відходити подалі. Неприємний чоловічок почав кричати:
- Баягузи, баягузи, я вам покажу. А ти відьма жди карателей светлих!, - і розвернувшись побіг розштовхуючи громаду... хм, правильно, лідер має вказувати дорогу, хоча під час бойових дій, це вважається дезертирством і лідер стає ватажком ось таких зайчиків-боягузів і мчить попереду всіх.
Коли громада розбіглась вулицею, з крайнього будиночку навпроти, постійно озираючись пішла в мою сторону жіночка, була вона може трішечки старшою за мене, охайна, навіть певно красива по своєму. Коли підійшла до загорожі, то легко перетнула контур і під моїм здивованим поглядом потягнула мене в дім.
- Вітаю вас Берегине, я Орися, сусідка Малани, хранительки переходу... і я теж чародійка... ми товаришували, вибачте що я так причепилась до Вас, але хотіла запитати, мені потрібно знати: чи правду говорять, що вона померла і її вже біля дороги закопали? І чи дійсно Вас послали допомогти нам?
Я зітхнула дивлячись на несподівану гостю:
- Те що загинула правда, і як я розумію її за так вбили ваші ж односільчани. Я прийшла за проханням Малани, дівчинка сама залишилась, їй дар матері передався... але знаю, що все не просто так стається в житті, тому планую розібратись в чому зможу, хоча поки не знаю всього що мені потрібно і як діяти відповідно теж... розкажи мені про ваш світ і основні прийняті у вас правила та закони.
Ми дуже довго розмовляли з Орисею, вона виявилась чудовим оповідачем, розписала загальний устрій в країнах світу, детальніше зупинилась на їхньому королівстві, про гоніння чародіїв і те, що причиною стало повстання молодих магів в столиці, які хотіли практикувати, але їм забороняли займатись активною магією, тоді ті спробували довести свою правоту і майже два квартали столиці зрівняло з землею, в пил перетерло і самих експериментаторів-борців за права магів. Тоді й почали люди нищити магів, раніше теж бували проблеми з енергією, але всі терпіли, користі наче більше було, але після тих страшних подій Церква Світла почала підбивати людей знищити заразу у вигляді відьом, проповідувала, що маги всі однакові і поклоняються всі як один злим силам, організувала свої дружини для відлову відьом, які згодом переросли у підрозділи карателів, що тепер їздять по всьому королівству і на місці судять відьом, за будь які натяки на активну ворожбу. Орися допомогла погодувати й покупати дитину, а коли чистеньку й переодягнену Ольвію вклали спати, продовжила свою розповідь:
- Малану теж побили за підозру у відьомстві, все тому, що у кількох сімей вимерла вся худобина, син старости хворіє постійно, а люди бачили як він заходив до неї в двір, думають, що поїла вона його зіллям якимось... а вони кохали один одного, он дитинка народилась навіть, втекти планували, а батько мужиків найняв, скрутили ті хлопця, і тримає староста тепер Данила в домі, навіть якийсь священик з Церкви Світла приходив, після того Данило як чумний, я думаю якраз зараз щось йому підсипають постійно. Малану хотіли спалити, але перевірили на якомусь артефакті перед громадою і той показав, що вона чиста і магію не практикує, може й на це не звернули б уваги, але дружина коваля народжувати мала, а їх рід з родом чародіїв дуже дружний був, і коваль заступився, бо чужу повитуху до дружини пускати не хотів. Сиділи рік тихо, не чіпали Малану, але після мору худобини як сказились і в лісі перейшли її...
Наступила тиша, кожна думала про своє, сумно коли тваринні інстинкти беруть гору, а вмілі поводирі направляють громаду, як стадо, на вчинення злочинів.
- Я не розумію чому Малана не звернулась за допомогою, - сказала я.
- Так одразу наче логічні дії, хоч і неприйнятні для нас, проводились, багато людей підтримувало Церкву Світла в боротьбі з магією, знаючи яку небезпеку вона несе. Тому і вели ми себе обережно, але звертатись за допомогою і йти проти свого світу не хотіли. Але нещодавно почали відбуватися дивні і страшні речі, разом з дорослими магами почали віддавати очищенню через вогонь і малих дітей, здавалось наче величезний монстр у тілі Церкви Світла вже мало насищався все рідшими ритуалами зі спаленням чародіїв і для більшого потоку отримуваної енергії вбивати почали навіть малюків, в яких дар ще міг навіть не відкритися, але хоч один з батьків був магом.
#5401 в Фентезі
#10407 в Любовні романи
#2302 в Любовне фентезі
пригодницьке фентезі, магія чаклуни некроманти, перехрестя світів
Відредаговано: 28.07.2020