Глава 7

Магічні практики надалі проходили набагато продуктивніше, Лісовик і Водяниця допомогли відчути енергетичну складову магії навколишнього світу, я змогла в роботі провести злиття з Природою і набагато легше та швидше надалі створювала те чи інше заклинання. Дуже важко, майже неможливо, передати словами відчуття сили потоків вітру, безкрайню міць води в океані чи прояв її грайливого поспіху у струмочку, дихання лісу та зародження життя у вигляді молодого паростку. Я змогла побачити німф та дріад, які у повню водили хороводи на полянах та над поверхнею води озера, познайомилась з життєрадісними феями, що безтурботно літали над яскравими квітами на поляні, допомагали комашкам перебратися з листка на листок, та просто щиро раділи сонечку та милувались місяцем.

Одного разу, коли я стояла на березі озера практикуючись з магією води під наглядом Водяниці,  мене налякала маленька природня фея, яка чомусь вирішила, що мені обов’язково потрібно побачити дуже гарну різнокольорову гусінь, вона не довго думаючи притягнула мені свою знахідку і посадила на плече. З криком я впала на п’яту точку на землю, недоформоване заклинання сповільнення потоків води, додатково підсилене яскравим емоційним викидом, зірвалось з рук в сторону водойми. І тут вся її поверхня пішла колами, від точки куди прилетіла енергія, як від каменю кинутого в воду, і покрилась тоненькою кірочкою льоду, разом з Водяницею, яка щось якраз мені пояснювала про необхідні в заклинанні відчуття, вона так і застигла прозорою скляною скульптурою біля берега в воді, не закінчивши свою думку. Через декілька хвилин все почало танути, і озерна діва з незадоволенням скинула з себе лід, що почав тріскатися:

- Берегине, ти повинна навчшшитиссся контролювати сссвої емоцссії, в різссних ссситуацссіях доводитьссся творити зссаклинання чшшародіям, ти маєшшш бути до всссього готовою.

Я вибачилась і зробила подумки для себе нагадування, що потрібно підсилити роботу над самоконтролем. Все так відбувається через мою безпечність, адже підсвідомо я й досі сприймаю, що серйозний справжній світ просто зник і я знаходжусь у вічному казковому сні, де не має турбот і всі мене люблять і захищають, потрібно нагадувати собі що це реальність і серйозніше ставитись до магічних практик.

Наступного ранку відчула якусь незрозумілу тривогу, яка спіраллю скручувалась в зоні сонячного сплетіння, але до чого це не знала, було схоже на передчуття чогось, але чого саме я пояснити не могла. Під час сніданку до мене підійшов Оберіг:

- Берегине, до нас гості, на одній з лісових полян активувався портал, вранці заколихався захисний контур навколо будинку, а потім і Лісовик з'явився і розповів про дивну людину в лісі. Ти ж знаєш наш дім ніхто знайти сам не зможе, але до перехрестя можуть навідуватись інші хранителі порталів.

Далі я вже не слухала, перескакуючи через сходинки полетіла з дому в сторону лісу... в голові билась одна думка "тільки б встигнути... тільки б гість не пішов... він може підказати як працювати з порталами...". Тільки забігаючи на полянку зрозуміла, що не запитала де бачили гостя, значить я сама на рівні відчуттів знала про порушення границі перехрестя світів і та ранкова тривога якраз і виникла через це. Заскочивши на полянку я зупинилась і далі не могла зробити й кроку, той хто там стояв людиною не був, але істота явно з розумних. Більш за все він походив на здоровезного орка, як я їх собі уявляла - масивний, зелений, з щелепою яка виділяється з черепної коробки і іклами в нижній її частині... а от все інше з образом орка не співпадало взагалі, на моєму гості була чудернацька шапка з масивними, як у пілотів окулярами на лобі, від них відведено проводки як постійно світяться та іскрять, костюм гостя походив на щось середнє між комбінезоном та ковбойським спорядженням, все було вироблене з шкіри, але з масою карманів і блискавок, в руках орк тримав невеличку паличку, схожу не то на яскраво блимаючий сателіт, не то на вкорочений джедайський меч.

- Хранитель порталу світу Неба Ореґ вітає Берегиню перехрестя світів,- як грім важкою хвилею рознісся голос орка по поляні і він торкнувся своїх грудей, а потім голови кулаком з невеликим поклоном.

Я розгубилась від того, що бачила і звукового супроводу, але швидко взяла себе в руки, потрібно виявити пошану гостю, ну і що що він орк, чи хтось схожий на цей вид розумних, читала ж про різні раси, спробувала відповісти в тему на привітання:

- Берегиня перехрестя світів Ірія вітає тебе Ореґ, Хранитель порталу світу Неба,- ну і щоб точно зрозуміли, що щиро вітаю, повторила жест з прикладанням кулака до грудей і голови трішечки поклонившись.

Орк задоволено щось прогудів і підійшов ближче:

- Довго я вже чекаю тебе Іріє тут, з самого світанку, я так розумію після призначення в тебе не так багато гостей було, якщо одразу не зрозуміла, що прийшов,- і він посміхнувся своєю зубатою мордою, наче й привітно, а ледь стрималась щоб не відсахнутись, нда, до такого треба звикати явно не один день.

- Не повіриш, але ти перший гість взагалі, та й саме "призначення" було досить дивним, якщо його взагалі так назвати можна... ех, ходімо поснідаємо, ти певно голодний, якщо з самого світанку тут, розповім свою ситуацію, та й ти розкажеш чим я допомогти можу і чому прийшов, - Ореґ не викликав відчуття тривоги, та й з лихими помислами наче й не можуть границю перехрестя перетнути.

Поки йшли до будиночку і снідали встигла розповісти про те як потрапила сюди і що навиків майже не має ніяких, тільки те що встигла вивчити та спробувати сама, і дізналась від духа книги-консультанта... сніданок на столі, за період нашої відсутності, суттєво змінився, порівняно з тим що було в мене вранці, коли ми сіли за стіл я відмітила наявність великої кількості м'яса та фруктів, явно домові для гостя старались, приємно що вони так жваво все організували. Дослухавши мою історію Ореґ лише з занепокоєнням хитав головою, раніше він не чув про спонтанні перенесення, наче всі хранителі вчились працювати з порталами зі своїми наставниками, якими були частіше за все старші родичі.