Глава 5

Прокинулась я серед лісу на поляні, десь опівдні, тіло боліло від незручного положення та ночівлі на холодній землі, в голові тихенько стукали молоточки і хотілось пити. Я піднялась оглядаючись навколо і з сумом зрозуміла, що мене кудись закинуло, поки проходила по поляні в пошуках чогось, що могло б наштовхнути на думку де я, зрозуміла, що ліс навколо представляв собою мішанину рослинного світу з різних природніх зон, на Землі такого точно не зустрінеш, і я не знаю навіть що робити далі і як повернутись.

Просиділа на поляні кілька годин, сподіваючись, що мене зможуть знайти наші чародії і забрати додому, але обдумуючи ситуацію зрозуміла, що чекати зможу вічно, мені ж тільки-но розповідали, що відкрити перехід з Землі в інший світ дуже непросто та енергозатратно, а перехрестя світів закрите після зникнення бабусиної сестри. Трішечки потупцювавши на місці, я все таки вирішила рухатись в пошуках води, а в ідеалі й якогось житла та людей, а там вирішувати що робити далі. Природа навколо радувала око різноманіттям, майже одразу біля виходу з полянки побачила джерельце, маленький ключ був прочищений, дно явно розширене і хтось дбайливо виклав його камінням, зраділа знахідці, десь точно мають бути люди, напилась і пішла невеличкою стежиною крізь ліс. Досить швидко вийшла до якогось комплексу будівель, тут поляна була значно більшою, можна б було її назвати полем, якби не простежувалось далеке кільце дерев, що обіймало цю відкриту площу навколо. Великий двоповерховий дерев'яний красень-дім явно був центром комплексу, гарно вирізьблені стовпчики, які підтримували навіс над просторою верандою, завитки ручної роботи на вікнах і масивні двері, кожен вигин дерев'яного малюнку на них був витвором мистецтва. Сходинки широкі, міцні, дах зелений з пічною трубою та відьмочкою-флюгером, яка на своїй мітлі весело розверталась поспішаючи за грайливим вітром.

Навколо розмістились менш масивні будівлі, але побудовані теж з дерева і оздоблені в тому ж стилі, певно якісь господарчого призначення. В дворі стояв колодязь, недалеко серед саду, між плодових дерев, примостилась альтанка, видно було що її дерев'яні стіни обвивав виноград, від будинку до неї, між рівненької газонного типу трави з дрібними квіточками, пробігала доріжка з темного каменю.

- Вітаємо тебе, Берегине, - поки я роздивлялась будівлі на порозі з'явились маленькі люди, інакше навіть не знаю як сказати, і привітавшись в один голос зі мною застигли в низьких поклонах.

- Кхм, доброго дня і вам, - сказала я, намагаючись не дуже нахабно розглядати незвичних людей, - я тут заблукала... якщо ви знаєте, що я Берегиня, то певно зможете розповісти що це за місце, як мені вибратись додому, і хто ви такі?

Маленькі чоловічки випрямились і здивовано почали переглядатись і шепотітись. Вперед вийшов найбільш солідний їх представник, з розкішною бородою, в гарній вишиванці і шароварах заправлених в чорні чоботи, знову поклонившись він почав говорити:

- Берегине, це місце називають Перехрестям Світів, саме звідси можна потрапити в твій світ і найближчі світи-сусіди, ти тут господиня, раніше тут хазяйнувала твоя тітка Мілена, але вона не дуже часто до нас навідувалась, у неї постійно були справи в магічних світах. А ми нечисть домова, створені з енергії дому та природи, захищаємо дім і його територію, доглядаємо за ним і господарем, за тваринками і рослинами.

- Ой, ви справжні домовики, - радісно вигукнула я.

- Так Берегине, справжні, і знаємо що тобі перейшов активний дар-оберіг і будемо вірно служити і допомагати в усьому, - задоволені моєю реакцію швидко закивали відповідаючи в різнобій маленькі чоловічки.

Я уважно розглядала їх і знайомилась, поважний домовик носив ім'я Оберіг і був головним в їх маленькій громаді, відповідав за дім і контролював роботу товаришів, його дружина Ладо відповідала за кухню, двоє діток - дівчинка Маргаритка і хлопчик Платан за сад і подвір'я відповідно, також було в нього ще двоє братів Міхей, що працював в кузні з сином Назаром, і Паровій, що завідував лазнею та відповідав за колодязь, і сестра Міра, яка зі своїм чоловіком Світязем та сином Тимкою займалась тваринами і, як виявилось, ще ткала у невеличкій майстерні з дружиною Міхея Лілеєю, яка виробляла ще й гарні прикраси у вільний час. Ще в громаді проживали молодший брат Ладо Олешко, що займався деревиною, всі прикраси на будівлях його творчих рук справа, та його дружина Мара, яка з донечкою Полею займалась городиною.

Після знайомства домовики повернулись до роботи, просто розтанувши у повітрі, а Оберіг підійшов до мене і продовжив розмову:

- Берегине, одного повідати не можу, з того що тебе цікавить, як повернутись тобі в свій світ. Ми народжені силою та природою тут, не покидали ніколи своє землі, нас створили допомагати твоєму роду, а от як ви творите свою магію я не знаю, доведеться самій розбиратись, вибач, - і домовик сумно розвів руками.

- Зрозуміло, але хоч що зазвичай робили мої попередники для того щоб покинути перехрестя ви розповісти можете?

- Ну, для того щоб переміститись в якийсь світ потрібно знайти в лісі поляну, на яку відкривається з нього перехід, там обереги щось чаклували, водили руками і переходили через чорний вир, що виникав після їх дій, в те місце куди хотіли.

- А що за чари вони творили?

- Цього не знаю, у вас своя магія… але можливо відповіді ти знайдеш в нашій бібліотеці чи книга-консультант підкаже, вона у верхній шухляді столу там лежить, її на початку перебування на перехресті всі обереги читають.

Я подякувала і попросила показати де бібліотека, вже хоч якась ціль та інформація з’явилась.

Сама бібліотека знаходилась одразу на першому поверсі, вона зібрала безліч книг з різних світів, були тут і старовинні фоліанти, і чудернацькі яскраві брошури, і сувої з незрозумілими текстами. Дуже здивувало, що прочитати я можу все, от абсолютно, як так не розуміла поки не почала спілкуватись з незвичайним місцевим артефактом - книжкою-консультантом, ось вона і пояснила закладену можливість адаптації носіїв дару-оберегу до мов всіх світів одного грона, а от здатність розуміти першу почуту мову при переході в новий світ Природа поширює на всіх носіїв магічного дару. Дивна назва книги підбурювала мою цікавість, і я одразу, як прийшла до бібліотеки та похапцем глянула на полички з книгами, взяла в руки книгу з письмового столу, в середині було лише кілька скріплених порожніх аркушів, але як дитя сучасного світу, виховане на фентезійних книгах та фільмах, я одразу взялась за ручку та вивела акуратним почерком на першій сторінці: