Очікуючи біля метро Видубичі на знайомого демона я насолоджувалась ранковим хаосом улюбленого міста, дуже цікаво спостерігати за оточенням в такі моменти коли сама зупиняєшся і зі сторони природи спостерігаєш за метушливим людським мурашником навколо. Місто дихало неквапливо, сонячні промінчики намагались прогріти всі закутки бетонного велетня, але здавалось, що цим маленьким метушливим зайчикам ніколи не вдасться досягнути поставленої мети, шум авто та гул народних мас перекривали тихий шепіт вітру в зеленому листі дерев.
Біля нас зупинилось чорне авто з тонованими вікнами, я міцніше стиснула руку чоловіка і спостерігала як з машини вийшов знайомий юрист, він привітався з посмішкою і запросив до салону. По Столичному шосе ми відправились в сторону Китаєва, до Жукового острову, саме там можна орендувати водний транспорт щоб допливти до нашого острівця. В дорозі вирішила трохи розпитати нашого повожатого щодо хвилюючих запитань:
- Пане Сашшаашш, вибачте, чи не могли б Ви трохи розповісти нам про портал та його роботу?
- Хм, знаю, що портал є переходом у зону між світами, так зване перехрестя світів, воно поєднує різні реальності з нашого грона на всесвітній спіралі. Перехрестя більш необхідне для роботи магів з Землі, оскільки ми вважаємось енергетично нейтральною планетою і джерел магії на її поверхні не виявлено, можна сказати, що ми існуємо в магічному плані завдяки потокам магії від джерел, що знаходяться на інших планетах, в інших світах. Рівень такої енергії у всіх реальностях різний, тому вона ніби перетікає, як між спорідненими посудинами, від однієї точки в іншу, для стабілізації системи. Детальніше краще запитати у наставників з Ковена, там цим займаються більш серйозно і співпрацюють з спеціалістами з академій магії в інших світах.
- Ви сказали, що перехрестя більше необхідне для магів Землі, але ж, я так розумію, цим переходом користуються всі.
- Не зовсім так, це своєрідний підпростір з прив’язкою конкретно до світу Земля, туди можуть переміститися через портали, які розміщені в усіх магічних світах нашого грона, але і прямо на Землю чародії інших світів можуть приходити, якщо вже знають координати цього світу і куди відкривати перехід, а от з Землі повернутися назад дуже важко, у нас запас магічної енергії дуже малий і потрібна велика концентрація сили для ритуалу перенесення, такий проводять в дуже крайньому випадку в спеціальній кімнаті в одному з Ковенів, з накопичувачами магічної енергії, в які збирають енергію тут в околицях переходу не один рік, і лише тоді, коли у мага, якого переносять, є дуже сильна прив’язка в місті призначення, інакше його може викинути десь за межі грона і людина загине.
- Дякую, хотіла ще запитати, а Ковен наш що собою являє? Я так зрозуміла це досить масивна організація?
- Ну з запитаннями про Ковен вам краще звернутися до віщуна, я й сам знаю лише те, що мені показують. Можу сказати, що організація дійсно досить давня та могутня, завжди в світі тринадцять Ковенів і по тринадцять верховних магів в кожному, хоча кількість чародіїв, що входять до складу кожного звісно значно більша.
- А чому саме тринадцять?
- Це давня традиція, в році саме тринадцять повних циклів місяця, і ще з давніх часів верховні кожного Ковену збирались на своєрідний шабаш, як звикли називати такі зльоти звичайні люди, так от для того щоб врівноважити права кожного Ковену вирішили розбити зони впливу на саме таку кількість регіонів і проводити зустрічі на повні в кожного в гостях раз в рік.
Галерна затока зустріла нас привітно, віддзеркалюючи сонячне світло від досить спокійної поверхні води, приємна прохолода тягнулась від річки, Жуків острів радував меншим активом і відповідно більш урівноваженим темпом ніж вулиці столиці біля метро. На березі нас чекав Василіск Едуардович, привітавшись він показав на невеличкий катер і запропонував відправлятись.
- Я працюю тут, - посміхнувся дідусь і вказав рукою в сторону відкритого Дніпра.
- На річці?, - я не зрозуміла що саме показує віщун.
- Он бачите... а, краще підійдемо ближче, тут недалеко, а потім на острів, - махнув рукою старий чародій. - Ми з давніх часів оберігали місце переходу, і багато точок насичених силою магії сусідніх світів утворилось навколо порталу. Одна з таких точок була на камені при виході з затоки, невеликий такий, затопило з часом його, але голова Ковену з братом твого пра-прадіда ще перед твоїм народженням ініціювали розміщення палу на Дніпрі саме в цій точці, якраз в 80х роках його тут і розмістили.
- Пал, а що це таке?, - я здивовано переглянулась з Георгом.
- Пал або як його ще називають Девіаційна вежа - споруда для налаштування компасів. Через магнітне поле Землі налаштування приладів постійно нестабільне, а виходити в плавання без нормальної роботи судам забороняють, тому такі пали розміщували багато де на великих водних артеріях і просторах. Спеціаліст по приладах звіряє координати з цією спорудою і підлаштовує їх, документи отримували від працівника палу. Зараз наша вежа вважається покинутою, але спостережливі місцеві та рибалки неодноразово можуть спостерігати як до неї підходять маленькі та великі човни, інколи кружляючи навколо.
- Цікаво, але навіщо це все Ковену, невже для захисту з води?
- Та ні, зараз це вже не так й актуально, а от те що місце виявилось дуже зручним для руху туманною дорогою.
- Чим? Це те місце де ми з вами розмовляли?, - поспішила уточнити я.
- Так, саме так, - зітхнув старий віщун, певно знову згадуючи про себе молодість яка біжить наввипередки, - якщо простіше пояснити, то туманні шляхи є своєрідним порталом, короткими дорогами по нашій планеті, точки входу-виходу розкидані по всьому світі, в Україні їх біля десятка, переходи можна здійснювати будь де, але чи вийде таке і на яку відстань залежить від сили чаклуна, а ось в таких точках перейти може й той в кого сила спить, тут я і мені подібні допомогти можуть. В нас майже всі точки знаходяться на воді, от і організували ми систему девіаційних веж для цього, і човникам користь в навігації і нам для роботи місце хороше, зараз я єдиний спеціаліст-девіатор в Києві, а учнів моїх менше десятка на території нашої Батьківщини, хоча повторюсь, точки такі по всьому світу є і внутрішніми порталами чародії користуються, але дозволи потрібно отримувати, зараз люд різний і серед наших братів є, а шкоди не хочеться щоб наробили чи гості тут чи наші десь.
#5401 в Фентезі
#10397 в Любовні романи
#2303 в Любовне фентезі
пригодницьке фентезі, магія чаклуни некроманти, перехрестя світів
Відредаговано: 28.07.2020