Гість

— Я чув, герцога Резерфорда заарештували? — спитав Річард, відпивши вино.

Він навідався до Мейкпісів і зараз у товаристві Адріана та Грегорі обговорював останні новини.

— Ми його в бублик скрутили! — зголосився розповісти Гордон.

— Мій друг перебільшує, все обійшлося спокійно. Герцог поводився хоч і розгублено, але гідно, — відповів Адріан.

— Угу, захищай його. Він ще півроку тому ледве не зіпсував життя Джейн! — обурився гарячий офіцер.

— Отже, тепер вашій родині вже нічого не загрожує, — сказав Річард.

— Так, тепер, нарешті, ми можемо полегшено зітхнути, — погодився Адріан. — А як твої справи?

— По-різному.

— Я чув, що банда гангстерів досі тероризує тебе.

— Це так, але, гадаю, незабаром я знайду спосіб усе залагодити.

— Якщо буде потрібна допомога, ми з Грегорі завжди поряд, — зауважив Адріан.

— Дякую.

Після цієї розмови Річард відкланявся й пішов до своєї машини. Тільки він зібрався їхати, як почув чийсь крик. Оглянувши все довкола, Шерідан мимоволі усміхнувся: на високому дереві в саду сиділа Джейн і лаялася, дивлячись на драбину, яка впала в траву. Тепер дівчина намагалася злізти сама, але було надто високо й довга сукня заважала. Річард неквапливо підійшов до зеленоокої копії та почав з цікавістю спостерігати за її метушнею.

— Допомогти? — запитав.

Джейн, побачивши його, мало не впала з дерева.

— Добрий ранок! — привіталася вона. — Якщо не складно, поверни драбину на її місце.

— Я знаю інший спосіб, як швидше тебе звідти зняти.

Він простяг до неї руки та запропонував свою допомогу. Джейн притихла й кумедно поглядала на нього. Річарда це так насмішило, що він ледь стримував сміх. «Вона не далеко відійшла від Аурі», — подумалось йому.

— Ну ж бо. Я не кусаюся, — підлив масла у вогонь.

Її вираз обличчя став ще кумеднішим, і юнак таки не втримав сміх.

Джейн несміливо нахилилася, дозволяючи йому обхопити себе за талію. Річард підняв дівчину й легенько, як пір’їнку, опустив на землю.

— Дякую. Я ще не так добре вмію лазити по деревах, як моя сестра.

— Так, Ауріка в цьому професіонал. У неї просто практики більше. Та не переймайся. Для леді це не головний пріоритет.

— Так, дійсно, — зніяковіла.

— У тебе все добре?

— Так.

— Тоді, з твого дозволу, я поїду. Справи чекають.

— Звичайно.

— Приємно було побачитися, — чемно поцілував їй руку й попрямував до своєї машини.

Джейн з сумом простежила за ним, а Річард вкотре поринув у важкі думки, що стосувалися Лаккі. Цей рік видався справжнім покаранням. Було дуже складно виконувати роль глави сім'ї, адже насправді йому хотілося жити зовсім по-іншому. Але кого це цікавило?

***

Ауріка прокинулася від галасу в коридорі. Одягнувшись, поспішила подивитись, що там відбувається. Як дивно, завжди спокійний і малолюдний будинок раптом наповнився численною прислугою, яка метушилася довкола, носилася з вазами, тарілками, меблями, віддавалися різні накази, Майкл щось записував у блокнот, Берт давав розпорядження охороні.

— На честь чого цей гармидер? — здивувалася Ауріка й побачила в саду Девіда, який зрізав троянди.

Дівчина підійшла до нього й несміливо запитала:

— А що відбувається?

— Ми готуємось до балу, — спокійним тоном відповів музикант і, зрізавши пишну червону квітку, простягнув її Аурі.

— Дякую, — зраділа. — А що за бал?

— До містера Коллінза приїжджає погостювати старий друг, тому господар вирішив влаштувати на його честь прийом.

— Друг? І він що, теж житиме тут?

— Так. Вас щось бентежить? — з цікавістю поглянув на розгублену дівчину.

«Ох, ще один красень! — обурилася вона. — Я не можу зрозуміти, що тут роблю? Цей нестерпний хлопець здоровий, як бик! Чого він до мене причепився? Більш того, навіть батьки наполягають, щоб я допомагала цьому «хворому»! Він скоро всіх друзів перетягне до свого маєтку, щоб йому було не нудно. Я тут у ролі няньки? Треба щось з цим вирішувати!»

— Ви теж маєте бути на прийомі, — перебив її думки Девід.

— Що?

— Містер Коллінз хоче, щоб ви його супроводжували.

— Дзуськи! Дістав! Почалося з медсестри, а чим закінчиться?! Вже супроводжувати? Ти подиви, яке нахабне!

Ауріка тупнула ногою, почервоніла від обурення та попрямувала до спальні Шейна. Девід від душі розсміявся. Ще таких леді не зустрічала його тонка творча натура.

Шейн тим часом щось читав. Зеленоока влетіла до нього, як вихор. Юнак ледь книжку не впустив з переляку.