Одне ціле

Карета Ауріки під'їхала до маєтку містера Коллінза. Тяжкі думки не залишали її. Відчуття, що вона втратила щось дуже важливе, каменем лягли на душу після останніх слів Генрі: «З цього моменту ми незнайомі, міс Мейкпіс!» Вони луною відгукувалися в голові.

Кучер допоміг їй вийти з карети. Ауріка в цей момент помітила, як маєток залишав чоловік у чорному плащі: він сів на коня й поскакав геть. «Дивно, останнім часом дуже часто бачу людей у плащах. Не життя, а маскарад», — подумала вона й згадала, що перед тим, як їй повідомили про переїзд до маєтку містера Коллінза, у неї вдома теж був чоловік у чорному плащі.

Підходячи до будівлі, Аурі раптом помітила, що вікна спальні хворого знову відчинені.

— Ось тепер ти мене точно не проведеш! — вигукнула дівчина й побігла в будинок.

Вона постукала в кімнату до містера Коллінза й відразу зайшла. Вікна були так само незачинені. На кріслі, що стояло чомусь посередині спальні, сидів той самий хворий. Ауріка придивилася. Зі спини він так був схожий на Генрі. Крок за кроком — вона наближалася. Повільно, неквапливо. І сорочка була така, як у нього. Але… «Це не він», — з жалем подумала Ауріка, побачивши незнайоме обличчя.

Юнак спав. Він виявився таким же красунчиком, як і його підлеглі, що зовсім не здивувало Ауріку. «Ще один принц. Напевне таки точно робітників собі під стать відбирав», — невдоволено підмітила вона й почала його розглядати. Обличчя Шейна було ніби різьбленим. Невеликі, трохи пухкі, з чітким обрисом губи, схожі кольором на стиглу вишню — червоні й п’янкі. Гарна така собі ілюстрація, в стилі всього, що відбувалося в цих магічних стінах.

Ауріка розчарувалась. Вона так сподівалася, що це все ж таки Генрі. «Дивна ти. То тікаєш від нього, то шукаєш. Може, це тобі треба лікувати складний випадок?» — сердилася на себе. Дівчина взяла плед і почала вкривати юнака.

Шейн розплющив одне око й з цікавістю оглянув її. Дівчина це помітила й відійшла вбік.

— Досить прикидатись! — уперши руки в боки, грізно сказала Ауріка.

Хворий цього разу розплющив обидва ока й з цікавістю поглянув на медсестру. Він нахилився в її бік і з підозрою запитав:

— А ти хто така?

Зараз був схожий на миле, хитрюче лисеня. Великі, злегка розкосі карі очі з цікавістю оглядали її обличчя, а приваблива посмішка, від якої округлилися щоки, лиш додавала в його образ вреднульок. «Яка мила велика дитина», — не втримавши сміху, подумала Аурі й відповіла:

— Я — Ауріка Мейкпіс, ваша медсестра! Чи не впізнаєте? Самі ж попросили мене сидіти з вами, містере Коллінзе!

— Просто Шейн.

Його волосся трохи прикривало очі. Ауріці він здався дуже кумедним та зовсім не злим, як вона вважала раніше.

— Вам треба лягти, — сказала дівчина.

— Не хочу!

— Як це «не хочу»? А на світло, я бачу, ви вже нормально реагуєте? Полегшало?

— Трохи, — так само вивчаючи її хитрим поглядом, відповів юнак.

— Марш у ліжко!

— Як грубо, леді! — розіграв здивування та округлив розкосі очі.

— Лікар приписав вам постільний режим.

— Ну, коли ви з лікарем так просите, — підвівся.

Ауріка про себе зауважила, що все ж таки зі спини він вилитий Генрі. Статура, довге темне волосся й схожий голос створювали ілюзію його присутності.

Поправивши сорочку, Шейн діловито пройшовся до ліжка й ліг. Це знову розсмішило Ауріку.

— Випийте, — простягла йому ліки й знову не втримала сміх.

Шейн у цей час, набравши повітря, надув щоки й розглядав балдахін, що височів над ним. Побачивши її реакцію, усміхнувся й випив ліки, так само спостерігаючи за кожним її рухом. Ауріка почувала себе підозрюваною. Від цього юнака не вислизала жодна деталь.

— Відпочивайте.

— Стривай! — вигукнув Шейн, коли вона зібралася йти. — Посидь трохи зі мною, мені нудно.

— Лікар сказав…

— Він дуже багато говорить, тобі так не здається? — підморгнув.

Хлопець поплескав по ліжку, пропонуючи їй сісти поруч.

— І все ж таки лікар сказав, що вам не можна втомлюватися.

Ауріка поправила ковдру та попрямувала до дверей.

— Ай-й-йш! Цей лікар уже дістав мене! — почувся його голос.

Шейн схопився з ліжка й пішов за Аурікою.

— Куди ви?

— Гуляти. Мені нудно.

— Вам треба лежати.

— Не хочу.

— Що означає «не хочу»?

— А то й означає, що не хочу! — у цей момент він так різко й близько до неї нахилився, що вони ледь не торкнулися носами. — Ходімо гуляти!

Хлопець впевнено попрямував до дверей. Як Ауріка не намагалася його зупинити, він її не слухав і всю дорогу жартував.

— Та ви зовсім не хворі! Це ви спеціально все розіграли! — розлютилася дівчина. — Ви здорові як бик!

— Я? Бик? Ой, ні, я дуже хворий та тендітний! — він скривився, заплющив очі й взявся за чоло. — У мене бувають такі сильні головні болі. Особливо, коли хтось кричить поруч.