Час для питань і відповідей

Занедбаний будинок похмуро дивився брудними вікнами на густий ранковий ліс. В одній із кімнат сидів на потертому дивані Лаккі та смачно їв яблуко. Його погляд з огидою ковзав по потрісканих, розмальованих вогкістю стінах.

Почулися кроки. У кімнату пришкутильгав згорблений чоловік.

— Босе, я дістав фотографії дівчат, — проскрипів він.

— Тоді за роботу, — грубо відповів Лаккі й виплюнув насіння з яблука в бік кульгавого.

— У нас проблема.

— Дивись, щоб у тебе не було проблем.

Він знову голосно відкусив від яблука.

— Краще подивіться самі.

Горбатий простягнув Лаккі дві фотографії. Той неохоче взяв їх. Враз припинив жувати й запитливо глянув на свого помічника.

— Це що таке? — прогарчав.

— Перша дівчина — дочка герцога Мейкпіса, друга — Ауріка Джойс.

— Ідіот! Вони ж на одне обличчя!

— Тому й кажу — у нас проблема.

Лаккі почухав потилицю й замислився.

— Нічого не зрозумію, — промимрив він.

***

— Ви мене чуєте? Ви живі?

Річард розплющив очі й побачив дівчину, яка схилилася над ним. Він слабо усміхнувся й прошепотів:

— Ауріко...

Дівчина спохмурніла. «Мене знову назвали цим ім'ям? Але я не Ауріка! Я — Джейн! Що за неподобство? Час все з'ясувати», — думала вона й оглядала хлопця, який лежав у човні біля річки. На його тілі виднілися численні синці та глибокі порізи.

— Який жах, що з вами сталося?

Вона ламала голову над тим, як дізнатися його ім'я.

— Містере, вам треба в лікарню, — сказала Джейн.

Річард слабко розсміявся.

— Тепер я для тебе просто містер? Це, мабуть, наше весілля так на тебе вплинуло?

«Весілля?» — розгубилася, але вголос промовила:

— Так, ви… ти маєш рацію… Весілля багато чого змінило.

Шерідан здивовано поглянув на дівчину. Почути від неї «ти» було несподівано та приємно.

А Джейн тим часом вирішила, що в його стані краще не тиснути й підіграти. Може, так і ім’я дізнається.

— Стільки ран. Хто тебе так покалічив? До міста дуже далеко. Що ж робити? — все роздумувала золотоволоса.

Річард почав приходити до тями й раптом стривожено подивився на дівчину.

— Стривай. А ти як тут опинилася?

— Я? А я…

«Що ж відповісти? Ну ж бо, придумай щось!» — почала швиденько вигадувати історію.

— Я тебе шукала.

— У лісі? Сама?

— Інтуїція, мабуть.

Вона розсміялася й допомогла йому встати.

— Тут поблизу є маєток сім'ї Мейкпіс, нам потрібно до нього дістатися, — сказала Джейн.

— Звідки знаєш цю сім'ю? — здивувався ще більше.

— Я… багато чого знаю. Одружившись зі мною, ти навіть не спробував більше дізнатися про свою дружину? Ох і містер!

Річард на мить забув про біль у тілі, який зводив його з розуму, і витріщив на неї очі.

— Одружившись? Хіба ми вже одружені?

— А що, ще ні? — розгубилася Джейн.

Але вона не була з тих, кого так легко можна було підловити або спантеличити, тому одразу викрутилася.

— Навіть помріяти не дають, — пробурмотіла й надула губки.

Річарда це насмішило. Він зробив пару кроків і похитнувся.

— Обережніше, містере!

— Ауріко, давай краще містере Річарде. Як раніше. Мені це більше подобалося.

Джейн хитро посміхнулася й відповіла:

— Ти знаєш, мені так теж більше подобається.

«Річард. Хм, гарне ім'я. Втім, як і його власник. Пощастило цій Ауріці. І хто вона така, що мене уже вдруге з нею плутають?» — думала дівчина, допомагаючи йому йти. Шерідан втратив багато крові й ледь переставляв ноги.

До маєтку Мейкпіс йти було далеченько. Та ще й чорні хмари затягли небо, погрожуючи дощем.

— Напевно, нам краще сховатися, — сказала Джейн. — Скоро розпочнеться злива. Тут є невелика печера.

— Звідки ти все знаєш? — все дивувався Річард.

— Я часто тут буваю. Ви про це просто не знали.

— Так, здається, я дійсно ще багато чого про тебе не знаю, — вирвалася іронія.

«О, це точно!» — подумала Джейн.

Їм пощастило: печера виявилася зовсім поряд. Природа була на їхньому боці й дозволила дощу окропити землю лише тоді, коли вони сховалися.

Річарда лихоманило. Джейн схвильовано дивилася на молодого чоловіка, побоюючись за його життя. Вона відірвала від сукні шматок тканини й почала перемотувати його рани. Шерідан поглянув на дівчину, яка вже вкотре відірвала стрічку від свого вбрання.