Перші пророцтва сну

— Генрі поїхав?! — здивовано вигукнула місіс Маргарет, вислухавши розповідь Річарда.

Шерідан так втомився від усіх проблем і негараздів, що зважився нарешті комусь виговоритися. З цією жіночкою у нього з самого початку склалися гарні та теплі відносини. Бадьора й мудра оптимістка ніби замінила йому рідну бабусю й зігріла турботою, чого не було в його власній сім’ї. Місіс Урсула була схожа на айсберг в океані. Спілкуватися з нею було вкрай важко, що вже говорити про якесь розуміння чи співчуття. Норман і Селіна, які влітку зачастили до їхньої резиденції й при кожній нагоді шукали, кому б напакостити, викликали в нього неприязнь. Чарльз взагалі замкнувся в собі. Стів і Джордж — ось його найближче приємне оточення. Але їм не все довіриш. Для цього потрібен друг. Генрі зник, та й до цього інциденту Річард намагався не обтяжувати його своїми проблемами, бо чудово розумів, що в того вистачає своїх турбот, як і у Ауріки. Одна місіс Маргарет завжди була, як сонечко — добра та привітна. Її оптимізму могло вистачити на двох, а то й на трьох. Мила жінка, як матір дбайлива, по-дружньому відкрита й вірна.

— Бідолашна Ауріка, — прошепотіла бабуся й підвелася.

Зігнувшись літерою «г», почала ходити по кімнаті. У неї страшенно боліла спина й не дивно. Місіс Маргарет вирішила взяти участь у конкурсі, який вкотре влаштували в центрі міста артисти бродячого театру. Треба було сачком виловити якнайбільше кульок з фонтану. Бабуся з таким ентузіазмом взялася за цю справу, що зовсім забула про свій вік. При черговій спробі дістати бажаний предмет, місіс Маргарет відчула в спині різкий біль, її зігнуло, і вона так і залишилася стояти в одному положенні. Артисти давно вже потоваришували з активною учасницею їхніх заходів, тому залюбки зголосилися відвезти її додому. А вона й не відмовилася. Навіть цей випадок сприйняла, як чергову пригоду. Тому не стала голосити й нарікати на старість, а всю дорогу разом із молодими артистами співала пісні. Ось такою вона була, пані без віку.

— Ви чудова жінка! — сказав один із вуличних артистів і спробував допомогти їй вибратися з воза.

Помітивши, що старенька й досі скута болем, взяв її на руки й опустив на землю. Місіс Маргарет весело вигукнула:

— Я почуваюся молоденькою принцесою! Ей, Ауріко, дівчатка, Попелюшка повернулася з балу! — загукала вона в бік квіткового будинку.

Новина про Ланкастера дуже здивувала її. Жіночка весь час вірила, що Ауріка та він знову будуть разом. Але такого повороту подій зовсім не очікувала. Чикаго гриміло новинами: «Актор на сцені чи в житті?», «Зіркова драма», «Сузір’я Джека Мардо згасло». Ніхто не міг зрозуміти, чому Ланкастер так раптово покинув театр, чому він і Керолайн Мур більше не разом. Багато хто вважав, що актор пішов, не бажаючи мати поряд безпорадну дружину. Лавина брудних пліток ще більше ускладнювала ситуацію.

Місіс Маргарет задумливо дивилася на Річарда, тримаючись за підвіконня.

— Чи можна запитати дещо дуже особисте? — після довгого мовчання промовила вона.

— Так, можете питати будь-що.

Жінка насилу дійшла до крісла й сіла.

— Вам давно подобається Ауріка, правда?

Річард напружився.

— Я бачу, як ви дивитеся на неї, як радієте її успіхам і сумуєте, коли їй погано. Навіть зараз у вас бліде обличчя після таких новин. Відчуття, що це вас, містере Шерідане, покинули.

Він мовчав.

— Ауріці зараз потрібна підтримка, але вже не дружня. Розумієте, про що я? Досить їй страждати. Дівчинка заслуговує на щастя й вона має право розраховувати на турботу близької людини. Ситуація із Генрі… Його вже не повернути. А якщо і є надія, то вона знову принесе Аурі страждання. Не можу більше на це дивитись. Їй необхідно серйозно задуматися про своє щастя, а його принесуть лише родина та люблячий чоловік. Мій натяк зрозумілий?

Річард опустив голову й заплющив очі.

— Це неможливо, — тихо прошепотів він.

— Але чому?!

— Ауріка не зможе полюбити іншого, а, отже, не зможе бути щасливою.

— В юності ми всі закохувалися, здавалося, без пам'яті. Зараз, озираючись назад, я розумію, що все це були лише наші юні незрілі казочки. У дорослому житті справжнє кохання трохи іншого забарвлення. Воно народжується з взаєморозуміння, довіри та піклування одне про одного. Саме це й потрібно Ауріці. Коли вона відчує поруч надійне чоловіче плече, коли зрозуміє, що сильна й турботлива рука люблячої людини готова захистити її від усього поганого, вона зможе вас полюбити, повірте мені.

Річард підвівся й підійшов до шафи з книжками.

— Я майже впевнена, що ви неодноразово думали про те, щоб зробити Ауріці пропозицію й зробили б це, але ситуація з Генрі вам заважала. Та зараз в їх історії пролунали завершальні нотки. І саме зараз настав ваш час. Не втрачайте його. Підтримайте її як друг, і коли вона трохи заспокоїться, відкрийте своє серце. Ви ж не станете заперечувати, що завжди хотіли бачити її своєю дружиною?

Він продовжував мовчати.

— Чи заперечуватимете? — наполягала місіс Маргарет.

— Ні, — ледь чутно відповів Річард.

— Тоді спробуйте.

— Вона ніколи не погодиться.