Після розлуки

Джессіка була приємно вражена, коли Глорія запропонувала їй поїхати до знайомого, який мав стайню.

— Я давно не каталася на конях! — радісно вигукнула дівчина.

— От і добре! У мене з'явилася ідея нової картини та треба зробити ескіз. Але їхати туди наодинці я так не хочу.

— З радістю складу компанію!

І ось тепер Джессіка мчала зеленим полем на жвавому скакуні, згадуючи дитинство. Вона дуже любила верхову їзду й могла годинами разом з братами ось так кататися. Брати. Дівчина усміхнулася. Тепер у неї є шанс знову з ними зустрітися. Вона була щасливою!

Стояла спека й Джессіка вирішила дати коню напитися. Бідолашна тварина, важко дихаючи, з насолодою припала до невеликої сріблястої водойми. Дівчина милувалася барвистим заміським пейзажем і все згадувала, згадувала та згадувала.

Раптом десь зовсім поряд тріснула гілка. Кінь підняв голову й прислухався. Джессіка озирнулася. Праворуч від неї тяглися вздовж озера, як огорожа, густі чагарники. Шум повторився. Дівчина насторожилася й направила коня ближче до кущів.

— Лотосе, стій, — прошепотіла білому скакуну.

Крізь щілини в чагарнику з'явилися ноги чийогось коня. Джессіка поїхала вздовж кущів. Той, хто знаходився по інший бік зеленого бар'єру, теж поїхав в тому ж напрямку й навіть трохи випередив, ніби кидаючи виклик змагатися у верховій їзді. Джессіці стало цікаво, і вона пустила свого скакуна риссю. Невідомий знову її випередив, тоді Джессіка злегка вдарила Лотоса батогом, і він щодуху помчав уперед. Дівчина почула за спиною тупіт копит — її наздоганяли. «Хто ж це?» — подумала актриса й усміхнулася сама собі. Байдуже. Подібні азартні ігри її приваблювали. Вона ще раз ударила коня й поскакала в бік поля. Тупіт копит знову наздоганяв її. Актриса все ж озирнулася й в цей момент сильно натягла на себе повіддя. Лотос пирхнув і сповільнив біг, потім став дибки й видав гучне іржання.

Суперник також зупинився.

— Адріане? — прошепотіла Джессіка й відчула, як затремтіли її руки.