Два товариша

— Проходь, друже, і почувайся, як удома! — Адріан запросив Грегорі до вітальні.

— А ти непогано влаштувався! — із захопленням сказав офіцер, проводячи по своїх закручених вусах. — Я бачу, тобі все ж таки вдалося відновити добре ім'я й повернути титул! Я радий!

— Ім'я і титул не постраждали, а ось фінансове становище зробило нас ніким. Гроші, як і раніше, вирішують усе. І навіть якщо ти тричі герцог, ти ніхто, якщо в твоїй кишені не дзвенять грошенята, — відповів йому господар будинку й запропонував сісти. — Вино будеш?

— Не відмовлюся, — смикнув весело бровою і опустився в крісло.

Ким був Грегорі? Насамперед — вояком, рівних якому не знайти. На перший погляд — це запальний, гарячий, відчайдушний молодий чоловік, готовий на всілякі подвиги. А ще любив побуянити. Але душу мав відкриту й добру. Бачив людей наскрізь, зневажав брехню й чванство, віддаючи перевагу простоті та щирості. Найчастіше його недооцінювали, вважали несерйозним, і лише близькі друзі знали ціну його вірності та шляхетності. Для нього найголовнішими цінностями в житті були родина, дружба та честь і за них він ладен був навіть померти.

Адріану дуже пощастило з товаришем. Вони разом пройшли війну та не раз рятували один одному життя. І ось доля знову звела їх разом.

— Отже, тобі доручили супроводжувати герцога Резерфорда? — запитав Адріан і подав гостю келих з вином.

— Так. Він так боїться за своє життя, що прив'язав до себе сім офіцерів! У нього або ж чванство розгулялося та набиває собі ціну, або ж дочванився, що тепер боїться отримати від когось по шияці.

— Не забувай, що на нього не раз був скоєний замах. Саймон Резерфорд в Англії — дуже впливове обличчя. Після війни політичні негаразди значно підірвали рівень його безпеки.

— Ага, а то я ж дивлюся, він якийсь нервовий. Виявляється, підірвали рівень, — залпом випив вино.

Погладивши вуса, гість задоволено посміхнувся й голосно вигукнув:

— Ой, не заговорюй мені зуби! Зізнайся краще, де це нестерпне дівчисько ховається?

— Джейн, чи що? — усміхнувшись, спитав Адріан. — Невже скучив?

— Ніби ти не знаєш, що я через неї скоро збожеволію! — у пориві схопився з крісла.

— Не думаю, що тобі це загрожує.

— Де твоя сестра?

— Нікого немає вдома, всі в місті. А щодо Джейн, то можеш не сподіватися на швидку зустріч.

— Це як? Не зрозумів, — Грегорі грізно звів брови.

Суворий вираз обличчя насмішив його товариша.

— Втекла твоя кохана. Дізналася, що приїжджає герцог і зникла.

— А щоб усім жилося весело! Як це втекла? І до чого тут той чванько?

— Ти ж знаєш, що саме Резерфорд допоміг нашій родині повернути втрачене. Близько двадцяти років наше прізвище було серед злиднів та безслав'я. Герцог все змінив.

— Так Джейн на радощах втекла, чи що?! — іронізував Грегорі.

— Мій друже, ти багато чого не знаєш. Пообіцяй, коли дізнаєшся правду, то залишиш герцога в живих.

— Не зрозумів. Що я пропустив? Ця багата пика й тут уже чогось натворила?

— Справа в тому, що його світлість зробив їй пропозицію руки та серця, від якої вона не може відмовитися через ситуацію, що склалася, і в той же час не може прийняти, бо не любить його.

Грегорі почервонів, очі спалахнули люттю й він намагався знайти відповідні слова для вираження своїх почуттів.

— Тому, любий мій Грегорі, не скоро ти її побачиш, — сказав Адріан і взяв пляшку з вином.

— І ти так спокійно про це говориш?!

— Ти знаєш мою сестру: якщо вона щось надумала, її не зупинити. Я маю інформацію, де вона знаходиться, можеш не хвилюватися. З нею все гаразд. Але мене турбує її доля. Що робити з ситуацією, що склалася? Герцог Чикаго переверне, але знайде Джейн.

— Герцог їй не пара! Він же набагато старший за неї! Старий титулований пердун!

— Піди йому це скажи.

— А я й скажу! Скажу! — витріщив очі.

— Хоча, що я говорю! — схаменувся. — Краще охолонь.

Адріан подав другу келих з вином.

— Я вірю, що все буде добре, — продовжив хазяїн.

— Мене завжди вражав твій спокій. На фронті все навколо рветься, ворог сопе в пику, тут розпирає від люті й бажання вмазати, а ти холодний і спокійний. Хоч би тобі що. Якби не рани, з яких гаряча кров хлюпала рікою, я б подумав, що ти зроблений з криги.

— Дякую за комплімент.

— Будь ласка, — невдоволено відповів Грегорі й знову залпом випив вино. — А що каже місіс Мейкпіс? Вона сильна та мудра жінка. Джейн пішла в неї. Сподіваюся, твоя мати не погоджується з намірами герцога.

— Вона стала зовсім іншою людиною, — сумно сказав Адріан. — Деякі обставини зламали її дух.

— Невже ти зараз говориш про місіс Мейкпіс, жінку, яка могла гори звернути? Її залізна воля завжди дивувала мене та захоплювала!