2 ЧАСТИНА. Несподіване зізнання.

Пройшов місяць. Літо м'якою ходою увійшло в царство природи, сіло на трон і щедро обдарувало землю розкішшю.

Сад Ауріки став ще ароматнішим і яскравішим. Вона разом з Емілі, Саллі й бабусею Мартою всі вечори проводила в ньому. Їй було так добре в ці літні дні. Перед сном вона із захопленням перечитувала майже вивчені напам'ять статті в газетах про блискучу гру талановитого актора Генрі Ланкастера, а вранці, коли йшла на роботу, насамперед поспішала купити новий випуск, з нетерпінням прогортала його і, якщо знаходила бажані новини, з цікавістю читала їх дорогою.

Постановка Джека Мардо гриміла на всю Америку. Гарні відгуки критиків швидко розповсюджувалися в інших штатах, і тепер режисера завалили запрошеннями відомі театри країни. Він з радістю прийняв пропозицію продовжити гастролі, але пізніше, тому що хотів дати можливість втомленим акторам набратися сил.

Генрі був так далеко. Ауріка весь час думала про нього. Навіть уночі вві сні бачила його образ. Від цих думок дівчину могла відволікти лише робота, якої з настанням літа стало ще більше, та друзі, які завжди були поряд. Завдяки клопотанням сім'ї Шерідан, а точніше Річарда, лікарні було надано фінансову допомогу, і тепер доктор Гардінер поспішав до осені зробити ремонт. Але йому все не вистачало людей. Саллі вирішила приєднатися до добровольців, які допомагали лікарні. Річард попросив Чарльза взяти всі організаційні питання на себе. А тому це було дуже навіть на руку. Не все так добре йшло в його житті в останні місяці. Йому набридли правила його родини, не давало спокою те, що він не визначився з роботою, з Емілі виникли розбіжності, а тут ще й постійні розпитування Нормана про Ауріку. Остання розмова з Лонерганом закінчилася сваркою Чарльза з тітонькою Урсулою. Вибачатися він не збирався, бо був злий на свою сім'ю і тих, хто її оточує. Тому можливість зайнятися організацією ремонту лікарні змогла б допомогти йому відволіктися. Як це порадувало Лору! Здобич сама йшла до її рук. Тому вона не проґавила шанс потоваришувати з Чарльзом. І дуже вчасно. Відносини юнака з Емілі значно погіршилися. Вони почали сваритися й через це рідше зустрічатися. Лора розуміла, що для неї це чудова можливість реалізувати задумане.

***

— Ти помирився з Норманом? — стримано спитав Річард, дивлячись у вікно.

Хмари згустилися й місцями спалахували блискавкою.

— Не бачу в цьому необхідності, — грубо відповів Чарльз і підвівся з крісла.

— Я чув, що ти минулу ніч провів у саду в хатині на дереві. Тобі не здається, що це вже занадто?

— Мені захотілося зануритися в минуле…

— Занурився? — строго перебив Річард і глянув на кузена.

Настала пауза. Чарльз ледве стримував почуття.

— Я завжди бачив у тобі гідну й шляхетну людину, цінував твою сміливість і рішучість. Але твій запальний характер постійно призводить до конфліктів та проблем. Особливо зараз. Я не впізнаю тебе. Останнім часом ти дуже змінився. Може, поясниш, у чому річ?

Чарльз промовчав і підійшов до вікна. Пролунав гуркіт грому.

— На тому тижні ти сказав, що хочеш порвати з Емілі, — сказав Річард. — Це правда?

— Так.

— Чи можна дізнатися причину?

— Ні.

— Чудово, — важко зітхнувши, сів за стіл. — Це твої особисті проблеми. Якщо захочеш поговорити, радий вислухати. Насправді, я покликав тебе з іншої причини. Будь ласка, сядь, у мене до тебе важлива розмова.

Чарльз послухався.

— Я вже неодноразово казав, що мені подобається, як ти працюєш і допомагаєш вести справи. Ти маєш ті ділові якості, які так необхідні юристу. Тому я хочу попросити тебе взяти на себе всі юридичні питання бізнесу сім'ї Шерідан. Я думаю, що цілком можу довірити тобі цю важливу та відповідальну частину роботи.

Чарльз пожвавішав.

— Ти згоден? — запитав Річард і передав хлопцеві аркуш паперу. — Ось тут треба поставити підпис. Цей документ дає тобі право діяти на свій розсуд у юридичних справах як моя довірена особа.

— Дякую! Мені завжди подобалося займатися юридичними…

— Я знаю, тому запропонував тобі цю роботу. Ти її гідний, — знову строго перебив.

Чарльз поставив підпис і, ще раз подякувавши Річарду за надану честь, вийшов із кабінету. Але тут, як на зло, зіткнувся з Норманом.

— Отже, містер Річард призначив тебе відповідальним за юридичні питання сім'ї Шерідан? — вигукнув він.

— А ти, як завжди, продовжуєш підслуховувати чужі розмови!

— І за які заслуги він довірив тобі цю справу? Її хотіли віддати мені! — не слухаючи його, прошипів Норман.

— Тебе забув спитати! Хто ти тут такий? Товариш сім’ї? Всього лиш? А я член родини! Знай своє місце! До речі, тобі час повертатися додому до матусі з татком!

— Що?! Не смій мені вказувати!

— Спробуй мені заборонити!

— Та я… Я зараз…

— Що ти? Що ти? Такого боягуза, як Норман Лонерган, ще пошукати треба!

— Ану повтори!