Подарована казка

Пробудження було солодким. Приємний аромат лоскотав ніс Ауріки, і вона сонно посміхнулася. Розплющивши смарагдові очі, побачила на столі величезний букет троянд.

— Ейдане, — пробурмотіла, ще не розпрощавшись зі сном, і потяглася.

Їй здалося, що вона прокинулася в ті часи, коли ще могла спілкуватися з нащадком сім’ї Шерідан і він щодня приносив їй букет запашних троянд. Ауріка усміхнулася, протерла очі та торкнулася пелюсток квітів.

І прокинулася.

Згадала, що знаходиться в притулку. Дівчина сумно зітхнула. Але не стала довго шматувати настрій думками про минуле. Є сьогодні. Воно таке сонячне й красиве! Пташки співають, десь на подвір’ї вже чути, як Боб дразнить козу, Доріс щось смачненьке готує на кухні. Усі сусідські коти позбігалися на пахощі з надією, що і їм щось перепаде. Ніколи було гаяти час на журбу. Життя не стане чекати, коли ти згадаєш про нього. Треба негайно слідувати за ним і насолоджуватися кожною миттю.

Взявши букет, вдихнула п’янкий аромат. Він був таким же ніжним, як і її перша закоханість.

— А це що? — тільки зараз помітила на столі записку та лист.

Вирішивши почати із записки, з цікавістю розгорнула аркуш паперу й прочитала:

«Сьогодні рано-вранці я побачив цвітіння перших троянд. Вітер голосом Ейдана прошепотів прохання зрізати їх для тебе. Сподіваюся, вони підбадьорять тебе та подарують гарний настрій.

Твій друг,

Річард»

— Це так миленько! — зраділа Ауріка й знову понюхала квіти. — Тепер зрозуміло, чому я відчула присутність Ейдана. Адже він так їх любить.

Погляд ковзнув до листа. З подивом виявила, що він з Чикаго від лікаря Доусона, якому Ауріка колись допомагала в шпиталі. Він знову просив про допомогу, але на цей раз його товаришу, доктору Гардінеру, який працював у лікарні для бідних.

— Знову в Чикаго? — прошепотіла й замислилася.

З цим містом її пов'язувало так багато людей, подій та спогадів.

— Але з іншого боку, там зараз Чарльз та Емілі. Я буду поряд з друзями. І взагалі. Буде дуже негарно відмовити лікарю Доусону в допомозі. Він стільки для мене зробив. Потрібно їхати. Покликання медсестри — допомагати людям, щоб не сталося.

Хоча Ауріка вже прийняла рішення, та все ж вирішила порадитися з Домініком, Доріс та Меріан.

Вони в цей час знаходилися у вітальні. Коли почули новину, щиро зраділи й підтримали ідею поїздки до Чикаго.

— Ти зараз там дуже потрібна, — сказала Меріан і взяла Ауріку за руку. — Багато бідних людей потребують медичної допомоги, але у них немає коштів на лікування. Доктор Гардінер робить гарну справу: лікує їх набагато дешевше, а іноді навіть безкоштовно. Та у нього не вистачає персоналу. Хто піде працювати за копійки?

Вирішили — вона поїде вже сьогодні.

На обід завітав Річард і, почувши новину, теж погодився, що треба допомогти лікарю Гардінеру. Навіть зголосився відвезти її до міста.

— Я, до речі, давно хотів звозити тебе до Чикаго, — загадково посміхаючись, сказав Шерідан. — Там на тебе вже зачекався сюрприз.

— Сюрприз? — здивувалася Ауріка.

— Але про нього ти дізнаєшся вже в Чикаго.

Жіноча цікавіть — страшна сила. Річард вже не радий був, що зробив натяк. Ауріка якщо причепиться, не відчепишся. Як реп’ях. Та хлопець мужньо тримався, хоча було нелегко.

Аурі зібрала речі у невелику валізу, взяла вазу з трояндами, яку навідріз відмовилася залишати, й почала прощатися з жителями притулку «Джой». Пройшло все спокійно, без галасу. Діти не намагалися її затримати, бо знали причину від'їзду. Вона мала допомогти бідним людям. Малюки, які знали, як це бути покинутим, все добре розуміли, хоча й дуже шкодували, адже поряд не буде їхньої улюбленої веселої виховательки.

Тим часом Шкіпер Боб шмигнув у машину й сховався за валізою, щоб дівчина його знову не залишила, як кілька років тому, коли їхала вчитися. Річард помітив його й весело хмикнув.

Попрощавшись з усіма, Ауріка сіла в автівку. Діти обступили її й попросили писати їм листи та приїжджати в гості.

— Обов’язково! — пообіцяла дівчина.

— Давайте заспіваємо! — вигукнув Мікі.

Діти відразу підхопили цю ідею й задзвеніли улюбленою веселою піснею про Ауріку.

Смарагдовий погляд, посмішка яскрава.

Схожа на сонце, красуня весняна.

Смуток і незгоди сміливо долаєш.

Бо щире та добре серце ти маєш.

Усі, усі, усі знають про Аурі!

Вона, як добра фея, розгонить усі бурі.

Її бояться злючки, та заздрять всі кусючки.

Тому її й прозвали Аурі-сильні ручки!

Зустріла чимало ти горя й печалі.