Розділ 14. Різдво.

А на ранок, Ярина прокинулась в ліжку сама. Лапнула наосліп сусідню подушку, яка ще берегла тепло того, хто дарував їй свою пристрасть всеньку ніч і … нікого там не налапала. Навіть трошки засмутилась. Адже так хотілось прокинутись вранці і побачити кохані очі, пригорнутися до сильних грудей та відчути палкі поцілунки знову на своєму тілі. 
Перевернулась на спину та солодко потягнулась зустрічаючи цей день. Різдво. Що може бути краще?

Прислухалась до своїх відчуттів.

Мозок мовчав.

Душа тихенько мугикала якусь романтичну пісеньку.

Серце не відбивало шалений ритм від стресу а мірно було зайняте своїми справами.

Лібідо? Лібідо задоволено муркотіло і ластилось, розливаючи по тілу цівки блаженства, а його коліжанка фантазія підкидала спогади про минулу ніч. Та ще й в форматі чотири «К».

Повільно встала, накинула фланелеву сорочку Тараса, в якій він вчора був, вдихнула неповторний аромат свого чоловіка з нотами дерева та ванілі, всунула ноги в капці, які господарі любʼязно надавали своїм постояльцям та вирішила спускатись вниз. 

У вітальні з каміном була вже прикрашена ялинка, з кухні долинав неймовірний аромат кави і чомусь на думку спадала якась стара реклама кави «Якобс», де хлопчик чекає на Санту і ота така красива малодія. Отож, наспівуючи слова з тієї пісні, Ярина виявила всіх чоловіків і Юлю під різдвяною ялинкою, дружно розпаковуючи коробки з подарунками. Здивувалась і зніяковіла водночас, розуміючи, що не приготувала нічого Богдану, Юлі і Тарасу. Назар вже отримав свїй подарунок заздалегідь. Від батька не чекав нічого, як і від бабусі з дідусем з тієї сторони. Батьки ж Ярини, чекали їх в гості на Новий Рік. 
Молода жінка стояла біля сходів і несміло перетиналась з ноги на ногу. Була абсолютно зачарована за цією ідилією, що розгорнулась біля каміна. Помітила, що Назар відкрив велику коробку і вийняв звідти гарний теплий светр і шапку. Одразу став міряти прямо на картату піжаму, що поклала із собою йому мати. Ще один подарунок отримав хлопчик від Тараса: якась книга, від споглядання якої і хлопця засвітились очі. Що там є а література така загадкова, Ярина не знала. Юля отримала від нареченого сережки, від майбутнього свекра шкіряні рукавички та гарний пасок. А Ярина все думоньку думала, що б таке придбати гарне сімейству Когутів до Нового Року?

Та так задумалась, що не одразу зрозуміла, як опинилась в обіймах її коханого чоловіка. 
— Щасливого Різдва, кохана! — прошепотівтна вухо Тарас, здіймаючи кожен волосок на тілі у Ярини, дочко учи своїм гарячим диханням. 
— Щасливого.. — соромʼязливо відповіла жінка і притислась своїми губами до його. — А у мене нема подарунків .. — промовила тихо, коли відірвалась від бажаний вуст. 
— Мені ти вже це робила найкращий в світі подарунок. — бешкетно підморгнув Тарас.— а твій, ось.. — виявляється він тримав гарну коробку в одній руці, а другою обіймав струнку талію жінки. 
Коробка виявилась до болю знайомою Ярині. Але точно не могла пригадати, де бачила таке поєднання кольорів поковання. Та коли почала зривати святковий папір все зрозуміла. 
Ярина притисла до грудей сірий вовняний светр і погладила рукою кашеміровий шарф, який сама ж і пакувала Тарасові в перший день,  як вони зустрілись в йЦУМі. На очі наверталися сльози, серце щеміло, а душа рвалась до цього неймовірного чоловіка попри все. 
— То Це ти мені брав?

— А ти думала, кому? — задиркувато промовив він.

— Ти сказав, що давно знайомий з жінкою…

— Я сказав, що «знайомий», а скільки, не казав.. — пригорнув до себе згубу і поцілував в маківку.

— Бешкетник.. — прошепотіла вона.

— закоханий!

І поки вони голубились, до будиночку доставили сніданок і все гамірно сімейство посідало за стіл. 
 

Тарас не міг відірватись від Ярини. Постійно обіймав, цьомкав куди діставався, вбирав неймовірний жіночий аромат біля шиї і просто кайфував від її тепла. 
Ловив на собі суворі погляди Назара, щасливі Богдана, та задумливі позирки Юлі. Знаючи її історію, Тарас розумів ті позирки. Дівчині просто хотілось стати частиною сімʼї. І тут вона іі знаходила. Тарасу самому подобалось це відчуття, що всі хто треба разом. Всі тут.

Як добре, що додому тільки ввечері і зараз можна ще трохи відпочити. 
Та планам старшого покоління не судилось збутися: діти зажадали пригод. Отож, шляхом пошуку в гуглі цікавикок цієї місцевості, було вирішено їхати до каньйону. Хоч і засніжило, та чоловіки навчені життям знають які автомобілі найкращі для таких подорожей, тож питань не мало виникнути. 
Загрузившись майже одразу після сніданку, Когути-Залізні попрямували до місцевої памʼятки.

Богуславський каньйон вражав. 
Нерукотворні камʼяні пласти, що визирали прямо із землі, росли ніби один з одного, нависали гігантськими валунами. Під деякими можна було навіть сховатись. Присипані снігом, створювали враження наче древні Титани прилягли для відпочинку. Не замерзла річка, що текла неподалік була настільки чистою і бурхливою, що у Ярини зʼявилось величезне бажання приїхати сюди навесні з Назаром.

 «І з Тарасом!» — буркнуло серце. 
 «Так-так-так!» — волала душа.

 «Розберемся..» — подивився з-під лоба на цей бедлам Мозок. 

Лібідо ж млосно потягнулось. 
Під вечір, нагулявшись до схочу, вирішили повертатись в готель по речі і їхати в Київ. До комендантської години треба було встигнути. 
І як би Тарас не хотів кохану сьогодні забрати до себе разом із сином, на жаль, він не міг собі такого дозволити. Ярина і так ледь допустила його до свого серця. Тож, треба діяти обережно.  Та сьогодні він вирішив подзвонити батькам і розповісти про неї. Адже він вже не хлопчик і всі його зарікання та обіцянки про відсутність жінок в його житті полетіли під три чорти з появою Ярини на його шляху. Він дуже сподівався на підтримку, хоч вільний робити зі своїм життям що завгодно. Навіть син його підтримав. 
Ярина ж, розуміла, що їй теж треба якось розповісти батькам про Тараса. Надовго ці стосунки, чи ні, але знати вони повинні, до кого їхня дочка їде ночувати, якщо Назар залишатиметься у них на ніч. 
Та коли приїхала додому, не змогла набрати батьків. Чому? Причина проста: Вони з сином заснули вдвох на дивані у вітальні. Емоції та втома зробили своє діло, тож мати з сином солодко спали в обіймах один одного до самого ранку.