Розділ 12. Щастя може бути не в курсі, що воно вже чиєсь.

Наступний робочий тиждень, нагадував  бігове колесо, де білка намотує круги. 
По-перше: Тарас виконав свою обіцянку і дав своє авто на зйомку. При чому приїхав на іншому, не менш вражаючому монстрі, а ту автівку пригнав водій. 
Треба було бачити очі адміністраторки і одніє з продавчинь, коли вони побачили, як Тарас торкається вуст Ярини в легкому цілунку обіцяючи забрати її після роботи. Цей вибрик добряче збентежив молоду жінку. Щонайменше, вона не очікувала такого і дуже не хотіла, аби її засуджували в колективі. Їй-ж бо тут ще працювати, а так, упередженого ставлення їй не уникнути. Агнесса на це, ясна річ, тільки фиркнула. Засмутилась, що здобич не попливла до її рук, як вона не намагалась крутити перед ним своїм задом. 
По-друге: їхні зустрічі нагадували бла-бла-кар. Тарас приїздив рівно о десятій вечора. Ярина сідала до нього в авто. Буквально одну годину вони їхали до нього, їли, цілувались і чоловік відвозив кохану додому. І це пройшов всього тиждень, але під постійні обурювання жінки. Адже вона не хотіла його навантажувати своїми проблемами. Хіба так себе ведуть на початку стосунків? Та й чи стосунки це у них? Вони про це не говорили. Елементарно, не вистачало часу. Та й вона не знала як почати розмову і чи варто взагалі. Ох, стільки непевностей…

Оці поїздки до добра не доводять. Вона памʼятала, ще по юності, чоловікам набридають такі покатушки дуже швидко. Особливо, коли немає інтимних стосунків, які вона поки що не може дати Тарасу, не так швидко. Хоча, а коли? Їй же не вісімнадцять, берегти вже нічого. Та перше захоплення пройде дуже швидко. І чи, зможе вона відкритися Тарасу? Чи буде він її терпіти?

Чоловік же щиро насолоджувався часом проведеним зі своєю згубою та не поділяв її збентеження, хоча й бачив смуток в світлих очах. Йому хотілось кричати про свої почуття на кожному кроці та бачачи стириманість Ярини, не ризикував так бешкетувати. Але хуліганську натуру не сховати, тому трохи давав волі своїм всюдисущим рукам та безсоромним губам. А ще, дозволяв собі мріяти і навіть планувати їхнє найближче майбутнє. В планах була пропозиція поїхати на вихідні кудись разом. Можна навіть поєднати зі знайомством з Назаром. Але тут треба питати у Ярини. А вона щось не в настрої , тому вирішив не ризикувати. 

По-третє: Павло надав багато цікавого про колишнього чоловіка Ярини. І не дарма Тарасові здалося його прізвище знайомим. Управу на це мурмило він знайде швидко, якщо той не хоче лишитися своїх магазинів. Сфери впливу Когуту як раз вистачає. 
А от що більше турбувало, так це вже кілька дзвінків від Лілі. Це не аби-як насторожувало. Треба Богдана запитати, чи не дзвонила мама.

Йшов другий тиждень …кхм.. зустрічей Тараса і Ярини. Побаченнями це було важко назвати, бо ж у жінки просто не було можливості викроїти зайву хвилину для того, щоб приділити увагу чоловікові. У неї, щонайменше, є ще син і з ним треба якось поговорити, хоча він і так, здається вже все зрозумів. На тижні він кілька разів ночував в Києві у дідуся з бабусею, та Ярина не говорила про це Тарасові. Вона просто заходила додому після того, як він її привозив і з величезним почуттям провини падала спати. На роботі наче все налагодилось. Мешканці Києва готувались до новорічних свят, а вони ще навіть ялинку не ставили. Навіть День Святого Миколая пройшов скомкано. Тільки встигла дитині купити смаколиків, та кілька футболок, аби покласти під подушку подарунок. Назарові сподобалось, або зробив вигляд, що сподобалось та невдоволення син не показав. Мудра дитина, все розуміє. Ярина пишалась своїм хлопчиком. 
— Ма! — погукав Назар за сніданком. За кілька хвилин вже потрібно виходити. 

— Що сина? — Ярина озирнулась через плече, складаючи брудний посуд в мийку і починаючи його мити. 
— Залиш, я сам помию. — зупинив син іі потуги. — Я хотів сказати. В суботу у мене кваліфікація. Ти прийдеш?

»Трясця!» — подумала жінка. — «В суботу робота. Спеціально взяла цю зміну.»

— Я спробую помінятися, синок... — тихо відповіла вона, відчуваючи ще більшу провину. Раніше таких питань взагалі не виникало. Вона завжди відвідувала всі змагання сина. А тепер доводиться жертвувати такими важливими подіями і днями, щоб заробити гроші. 
— Добре, я зрозумів. Дідусь з бабусею, по-любому будуть, тож..

— Сину! Я обовʼязково буду! — твердо промовила Ярина, бачачи в очах сина розчарування. Вона не могла цього бачити і допустити у нього думку, що робота важливіша за нього. Але ж він розумний хлопчик. Та вона для себе вирішила будь-що бути на змаганнях. 

— Дякую, Ма. Початок о девʼятій ранку. Може хоч кілька годин … — він ніяково опустив очі. Та все ж, Ярина розуміла, що в цей момент він радіє. 
І це ще, хвала Богу, Назар не знає, що його рідний батько задумав лишити їх засобів до існування. Адже дзвінки від його адвоката з вимогою привезти документи на нерухомість, стали частішими. І якщо два тижні тому все було ще культурно, то зараз вже з погрозами. І погрози були жахливими— до позбавлення батьківських прав і тому подібного. 
Думки розбігались. Ярині було важко сконцентруватись на роботі. Клопотів додавав прийдешній Новий Рік і безліч питань, які так і не вирішились. А ще, її зʼїдало почуття провини і невпевненість в своїх силах. Навіть попри хороше відношення Тараса і її почуття до нього, вона танула на очах. Їй відчайдушно хотілось вінішка і на ручки. І було до кого, але вона боялась. Боялась знову стати залежною.

 «Ото дурне!» — відмахувалось серце.

 «Іди до нього! Розкажи все!»

 «І потрахайся вже нарешті!» — вставило свої пʼять копійок лібідо. 
Мозок розумів, що треба дослухатись до серця і душі, але все одно не міг! Не міг дозволити, щоб їх знову використали. 
«Замовкли всі! Самі розберуться!»

Та ну ясна річ! Кращий вихід з таких ситуацій, самоусунутись і пустити все на самотік.

Тарас бачив, що щось недобре діється з його жінкою. І завдяки оперативній роботі друга, нарешті знає всі подробиці. На його столі лежала особова справа на Яновського Ігоря, його коханку, батьків. Але найцікавішою була інформація про його магазини, приміщення для яких він орендував через агенцію Тараса. А також, всі темні схеми продажу товарів, але це не було вишенькою на торті. Махінації з гуманітаркою під час повномасштабного вторгнення і відмивання грошей. Оце було цікаво. 
Гучне розлучення і розділ майна стали відволікаючим маневром. Бо у ділка намічалась велика справа. Йому світив пристойний термін. І Тарас повинен вберегти Ярину та Назара від ударної хвилі, яка може їх зачепити.