Розділ 11. Чарівна перепустка.

Тарас відвіз Ярину додому вже по комендантській годині. У нього виявилась якась незвичайна перепустка, що дозволяла пересування вночі . Тому на блок-постах , не виникло проблем. Та в дечому, він мало не проколовся. Їдучи нічним Києвом, він звернув на Соломянку до того самого будинку, де караулив кілька тижнів Ярину.

— О! Мій рідний район. Я тут виросла і тут живуть мої батьки. — промовила Ярина дивлячись у вікно. — он моя школа. — і вона вказала на будівлю, що дійсно нагадувала школу. А Тарас тим часом сковтнув, розуміючи , що мало не видав себе. — А ти блок-пост обʼїзжав?

— Ага. — нервово кивнув чоловік. — то куди їхати? А то я готовий кататися з тобою вічно, але ж тебе син вдома чекає..

— так у Вишневе. А я хіба не казала?

Та може й казала, але останню годину, Тарас не міг зібрати мозок до купи. Думки розбігалсь, хотілось постійно цілуватись і не відпускати Яринку від себе ні на секунду. Такого з ним не було з часів… Та ніколи з ним такого не було!

Але Тарас слухняно звернув на Кільцеву? Доїхав до АЗС КЛО (тут мені мають заплатити за рекламу) ))та повернув в сторону передмістя. 
В часи юності, він би махнув рукою на дівчину, що живе від нього так далеко. Але зараз, ніякі відстані йому не зможуть завадити побачити кохану. А тим більше, він тепер знатиме її точну адресу. 
— Тут Твоє помешкання, чи … — запитав він, паркуючись в дворі звичайної девʼятиповерхівки. Поряд помітив парк, супермаркет, кілька кафешок, школу та спортмайданчик. 

 «Наче нічого так…» — висунулась інтуїція.

 «Все одно треба забрати її звідси» — виступив тестостерон.

  «І будемо жити всі разом, довго й щасливо!!?» - проспівало серце.

 «Заткнулись всі» — скомандував Мозок.

— … Чи… орендую. Бо .. є деякі обставини.. точніше.. — вона затнулась. — Загалом.. Воно тобі треба?

І Тарас знайшов відповідь! Він знав, що йому треба! Він хоче знати про все, що відбувається в її житті. Він хоче познайомитись з її сином. На роль батька він не претендує, але другом стати цілком спроможний. Біль того, у нього ж досвід. Та й Богдан точно йому допоможе. 
Проте, відповів. 
— Треба. Але не буду наполягати на відповіді, доки сама не захочеш. 
Та про себе зробив зарубку, звʼязатися з Павлом і дізнатися все, що його цікавить. 
Ярина тільки зітхнула і повільно відстебнула пасок безпеки. 
— Залізна ти моя жінка… — прошепотів Тарас та обійняв жінку, притискаючи до себе. 
Ярина дзвінко засміялась

— Звідки ти знаєш моє прізвище?

— Прізвище? — перепитав чоловік.

— Так! Залізна. Це моє прізвище. Дівоче. Ще не оформила документи, проте… ніколи не відчувала себе Яновською. Це по колишньому чоловікові.. — знітилась вона. Мабуть спогади були не з приємних. А він не став продовжувати тему, лиш тісніше притис до себе кохану. 
 «Кохана?» — вирячився Мозок.

 « Маєш шось проти?» — стало на диби серце. 
« Єслі шо, я й табло можу дать» — О! Тестостерон намалювався. 
« Я з вами!» — озвалася душа.

« Ай! Ну вас!» — махнув на них рукою Мозок.

»Київська область. Ракетна загроза. Пройдіть будь-ласка в укриття»!!!!

Гаджети розривались з усих додатків та каналів повідомленням про те, що ворог не спить, та двоє закоханих не зважали. Обіймались собі в салоні автомобіля ..

— У вас тут укриття є? — промовив він.

— Ага.. — кивнула не відриваючись від чоловіка. — і ППО стоять тут не далеко. .

**********************************
 

Назар чув, як мама прийшла додому. Було не дуже пізно, як для дорослої жінки. Але для матері сина-підлітка, було не припустимо повертатись о такій порі. Як би там не було, але хлопчик вирішив не акцентувати на цьому увагу. Розповість, рано чи пізно. Як би тільки той чоловік, з яким Назар бачив мати з вікна квартири, її не образив. А з іншим, вони впораються разом. 
На диво, але хлопець не відчував ревнощів. Він настільки був впевнений в безмежній материнській любові, що не піддавав сумніву це ні на мить. Та ставити матір перед вибором, теж не смів. Він колись виросте й піде підкорювати це буремне життя, а їй потрібен поряд той, з ким вона буде прокидатись ранками і розділяти всі негаразди та більше щасливі миті. І якщо мати буде щасливою, він підтримає її. 
Отож, з такими думками, хлопчик заснув. Крізь сон він чув, як мама зайшла в його кімнату, поправила ковдру та поцілувала в чоло.

На ранок, Назар спостерігав за мамою, що світилась від щастя. На її телефон постійно приходили якісь повідомлення і жінка, ховаючи усмішку на вустах, щось без перестанку строчила в месенджері.  Сину було втішно бачити маму такою, тому він теж нишком усміхався та жував свою дуже калорійну кашу. 
А надвечір до них прийшла хрещена з Женькою. 

 «Добре, що у мами сьогодні вихідний..» — подумав хлопчик, проходячи черговий віраж в мережевій грі про перегони.