Розділ 4. Коли не знаєш, де знайдеш, а де втратиш..

— І що? Так і сказала? — Ганя ніяк не могла второпати всю абсурдність ситуації. За її недовгу практику такий випадок вперше. Щоб коханка прийшла і сама все розповіла. Звісно, вона чула багато різних історій, в тому числі й про такий випадок розповідали, але ще не встигла сама взяти участь в такій справі. І ось, така нагода випала.

Вони сиділи на другому поверсі величезного коворкінг центру в самому центрі Києва.

Розмова вже давно перетнула в дружнє русло. Жінкам було комфортно в компанії одна-одноі, тому розмова про особисте лилася легко й невимушено.

— Ага. — Ярина кивнула і завернула ложкою десерт.

Ганя видихнула і відкинулась на спинку мʼякого крісла оббитого жовтим оксамитом.

— ти просто мега сильна жінка! Я захоплююсь тобою. І зроблю все від мене залежне, аби якось .. — вона задумалась, ніби підбираючи слово. — щоби екологічно вийти із цих стосунків. 
Ярина не витримала і засміялась. Ці новомодні словечки та психологічні означення смішили її. 
Взагалі за ці два тижні  у неї багато чого змінилось. 
Квартиру в місті, де мешкали її батьки вона знайшла доволі швидко. І Назар вже облаштовувався там. Курси оплачені і чекають свого часу. Жінка згадала, що колись непогано знала англійську мову, та за браком практики розгубила цей, такий потрібний в житті, навик.

— Не перебільшуй! — відмахнулась. — Я просто ненавиджу виясняти стосунки. Все вирішимо в суді. Чи не так?

— Так! Все правильно! Чим менше ти з ним спілкуєшся, тим менше важелів тиску на тебе. А от у нас на нього достатньо. Тому! За роботу!

***************************
 

Лекція тривала вже другу годину. Було цікава, навіть дуже. Ярина зрозуміла, що вона безнадійно відстала від життя, адже не розуміла й половини тих термінів, які чула від лектора. Тому постійно відволікалась на гугл-помічника, аби хоч трохи зрозуміти про що мова.

 Ясна річ, були перерви. Але, як буває завжди у вбиральню прикортіло в найнеочікуваніший момент. Ще й від Ігоря на телефон прийшло повідомлення з погрозами. Він таки допетрав, де документи на ту квартиру. Та Ярина нічого не відповіла, вирішила показати, для початку, адвокатці.

Ганя лишалася працювати поверхом нижче і Ярина вирішила за одним зазирнути і до неї. 
Спустилась біжка, стукаючи невеличкими підборами зручних туфель. Повернула за ріг в пробіглась вздовж бару та поміж столиками, за якими працювали за ноутбуками відвідувачі. Адвокатка сиділа в дальньому кутку, туди й попрямувала. Біля одного зі столиків, щось пішло не так. Штанка широких, з тонкої вовни, штанів заплуталась з іншою штанкою, спіткнулась і в цей момент з іншої ноги ноги злетіла брунатна шкіряна туфелька і залишилась стояти на тому самому місці. Ярина устигла навіть зробити крок босою ніжкою в темному панчосі на холодну підлогу та схопилась за край столика.

— Трясця.. — видала. Обернулась до туфлі, дивлячись в підлогу. Погляд надибав втікачку, попелюшкова ніжка спритно застрибнула в шкіряний човник і помчала до коліжанки, яка була прямо по курсу.

—- Ох! Та шо ж таке?! — не встигла відійти, як підвернула ту  саму ногу, з якої туфля злетіла мить назад.

Секунду балансувала, але впасти не дали сильні рук, що підхопили молоду жінку під пахви. 
— Важкий день? — промовив рятівник, утримуючи Ярину вже під грудьми. Під її грудьми! Та ще й притискає до себе так по-хазяйськи, ніби тримає отак щодня! Ото  нахаба. Виплуталась.. якось..Стала на свої дві. Дискомфорту ніби не відчувала, радше зніяковіння від ситуації. Давно так себе не почувала. Вразливо, чи що…

— Важка я.. — пробурмотіла. — Дякую, що врятували від зустрічі з цією … — мигцем глянула на підлогу. — ну дуже автентичною підлогою. 
— Це точно. Тобто, не ви важка. Ви навіть дуже легка. А от підлога. .. підлога дійсно стара.. — швидко почав говорити чоловік. Гарний такий, між іншим. Високий. Плечі широкі светром темно-синім кашеміровим обтягнуті. Стегна не дуже вузькі, але й не широкі. Взагалі, мужчина видавався вельми приємним. Не сказати, що канонічний красунчик, але харизми там, хоч греблю гати. 
 

 «Оце мужчина» — млосно видихнуло лібідо.

 «З таким хоч на край світу» — вторило серце.

 «Цить!» — шикнув на всіх мозок!

А якщо взяти до уваги, що Ігор взагалі був, мʼяко кажучи, не рівня цьому чудовому представнику чоловічої статі, то мужчина точно був ну дуже привабливим. Темні очі дивились чіпко та уважно. Ні, він не зазирав в душу і не бігали тілом оті табуни мурашок, про які так живописно пишуть всі автори любовних романів. Та ці кілька секунд, що Ярина стояла навпроти, були однозначно приємними. 
— Я ще памʼятаю це місце, коли тут був нічний клуб. Ви бували тут? — запитав Він та чарівно посміхнувся і трошки схилив голову на бік. 
— Ні. Такі заклади були мені не по кишені. Я працювала офіціанткою в клубі за рогом.. По юності. — вилала, як на духу  Ярина подробиці свого життя майже без емоцій, чи то пак, просто не знала як реагувати на цю розмову, бо ж взагалі не планувала її. Їй взагалі треба до Гані. І у вбиральню.. Терміново. — Ще раз, дякую за порятунок. Приємного дня. 

 «Йопана мать!» — видав мозок.

 «Підтримую» — вторило йому лібідо.

Всі інші принишкли по кутках.

— Навзаєм, Дуже навзаєм. — і знову ця усмішка. Та що ж таке…

Ярина розвернулась і, як їй здалося, просто втекла. Отак дуже по-дитячому, просто втекла. Ну хоч ніякої дурні не вилетіло з рота і на тому спасибі. 
 

Ганя, сиділа занурившись в роботу за ноутбуком, довгі пальці з яскравим манікюром пурхали по клавіатурі, набираючи якийсь тільки їй відомий текст.

Ярина нічого не кажучи схопила її за запʼястя, перелякавши не на жарт. Дівчина вискочила з-за столу, мало не зойнувши від несподіванки. 
— Шо! Шо! Пожежа?! Тривога?

— Ага! Хіба в моїй душі! І сечовому міхурі!

— А без мене ніяк?

— А без тебе не цікаво! Та й мені є що розповісти, а часу нема! Пішли!

Ярина тягнула Ганю на буксирі до жіночих вбиралень. І як завжди, там виявилась черга. Схоже, що в інших лекторіях як раз кава-брейк, поки у неї там все найцікавіше проходить. 
Не довго думаючи молода жінка з коліжанкою на вантажі завернула до чоловічих і смикнула на себе важкі металеві двері! 
«Господи! Вхід в туалет, як в бункер, чесне слово!»