Бентежне безглуздя

3/03/2023

хиба - віра в те, що шрами воскресають,
байдуже, скільки часу минуло,
і навіть, якщо крига інколи скресає,
ти ніколи не вернешся до того, якою "до" була

у дні, коли сонце світило безмеж,
тепле літо цілувало у скроні,
осінь була особлива, без холоду та пожеж,
невдачі та зло звучали тільки на фоні

твоє "після" вкрите наївністю й брудом,
дива не трапилося, несправедливість досі панує,
за кожною ідеальністю - людина з безладом,
улюблениця долі, та це зовсім не гартує

роки позаду, а рани тільки глибші,
лиш не сипте солі, куди вже більше?
неба далі плаче дощами, ти забула значення тиші,
наступний етап? пристебни пасок сильніше

3/03/2023

Блакитноока

Подобається

#1476 в Різне
#338 в Поезія
#1530 в Сучасна проза

У тексті є: справедливість і людяність, біль душі, кохання і марні сподівання

Відредаговано: 03.03.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись