Бентежне безглуздя

2/01/2023

дім, який пустував на Різдво

різдвяне диво?
— ні, не чула

моє правило — лиш би не фальшиво,
лиш би від думок зрадливих не втонула

а було їх! навіть не порахувати,
єдине, що тримало, — тьохкання в області серця

перше Різдво, коли вирішила зіронізувати,
і от я тут, де хатина моя біля хуторця

де було все, у чому потребу має людина,
і плакала, й сміялася, й тому, що пригодиться, навчалася

та зараз — пустка, не родить навіть ожина,
а що вже говорити про тих, заради кого я поверталася?

«на Різдво чекаю вдома» — о, надіслано!
попри затхлий й неприємний запах будинку — відчуваю життя

а можна кудись натиснути, аби минуле було в статусі «скасовано»?
а можна викинути те часосміття?

і чути те, як заревів двигун із сусідньої вулиці,
це вони? люди, від яких втікала?

невдалі рішення — абсурдні дрібниці,
я знову вернулася до тих, без яких би у багно з головою упала

щаслива та, що все ще вірить,
у дитячу казку, новорічне бажання чи різдвяне диво!

лунають голоси у хатині, рай для душі, коли є з ким поговорить,
Різдво з близькими — це те, що справді важливо

2/01/2023

Блакитноока

Подобається

#5344 в Різне
#1286 в Поезія
#4900 в Сучасна проза

У тексті є: справедливість і людяність, біль душі, кохання і марні сподівання

Відредаговано: 03.03.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись