Бентежне безглуздя

5/07/2022

і я захлинаюсь
у всьому, що було до того,
так ніби вперше сповідаюсь,
хоч давно вже відреклась від святого

обпеклась ще тоді,
та серце все пам'ятає,
усі кричали: «годі»,
хіба ж хтось знав, що це зламає?

згасне вогонь,
але полум'я те незабуте,
торкатись тепер лиш холодних долонь,
бо ж тепло вже не вернути

співати без голосу,
вночі боятися заснути,
підпорядковуватися хаосу,
смертельна хвороба — вдруге спалахнути

писати для тих,
що не вміють читати,
залишатися серед кам'яних,
лякаючись тяжкої втрати

5/07/2022

Блакитноока

Подобається

#1489 в Різне
#339 в Поезія
#1539 в Сучасна проза

У тексті є: справедливість і людяність, біль душі, кохання і марні сподівання

Відредаговано: 03.03.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись