Бентежне безглуздя

5/04/2022

роки спливали, його заздрість зростала,
бажання знищити все вщент,
поки мати квіти у волосся доньці вплітала,
він долі обох загнав у холодний цемент

він — уособлення диявола,
вони — ті створіння, що виконують його забаганки,
вбивати всіх, хіба існують якісь правила?
бо ж треба забрати від дітей останні хліба буханки

спалити найтепліші ранки "того життя",
викинути у смітник щойно здобуту любов,
дідько, як же зупинити це кровопролиття?
якщо вона у розпачі пише: "кінець, він у інші світи відійшов"

хтось досі вірить, що ні, це омана, й ми брати,
а хтось, дім рідний втративши, проклинає бісового лиходія,
описати неможливо, це люті нелюди — кати,
і підло сміючись, говорять: "ета воєнная опєрация"

5/04/2022

Блакитноока

Подобається

#5374 в Різне
#1293 в Поезія
#4903 в Сучасна проза

У тексті є: справедливість і людяність, біль душі, кохання і марні сподівання

Відредаговано: 03.03.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись