Бентежне безглуздя

25/01/2022

те маленьке дівча з сіро-зеленими очима, у яких виднілося безмежне поле тепла,
куди все поділося? пелена дорослого життя так і хотіла занапастити її долю,
не зчулася, як зникло світло, затягнулися хмари, навкруг лиш зловісна імла,
її буття хрести, під якими заховалося стільки болю

те веселе дівча з ластовинням на носі та червоними щічками,
а тоді так було добре! дитинства цвіт ще досі сниться,
безтурботно-шоколадні часи, а потім все змінилося, переплелися віки їхні безбарвними стрічками,
минулися друзі, рідні, а може, ні? раптом двері в той світ знову можуть відчиниться?

уже доросле дівча, невже вона досі марить минулим?
та доба, що на смак була солодшою за мед, залишилася на фото у сімейному альбомі,
там сльози, сміх, невдачі, перемоги — усе тоді здавалося ще таким по-дитячому милим,
її душа ще тут, ще досі квітне зорепадом, пахне росою світанку, і хай там як — вони досі незнайомі знайомі

25/01/2022

Блакитноока

Подобається

#1463 в Різне
#335 в Поезія
#1520 в Сучасна проза

У тексті є: справедливість і людяність, біль душі, кохання і марні сподівання

Відредаговано: 03.03.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись