нічне місто, пісні про незбагненне, тиша,
цього року зима затягнулася, а з нею думки про божевілля,
сніжинки цілували щоки, кохати чи бути коханою – що складніше?
чи лиш стати тією, що допоможе вранці після похмілля?
одноразова акція – нічого особистого,
а потім знову зникати у пітьмі довгих січневих ночей,
краще у безпам’ятстві, ніж бачити перед собою ті очі зрадливі, і як порятунок – келих ігристого,
чи то любов з абсурдом, чи то здоровий глузд піддався вогню безмірних пристрастей
миготіли гірлянди кольорами зламаних почуттів у вікнах,
проголосити війну між серцем, яке вже давно пробачило, та втомленим від безумних витівок розумом,
дешеві романи з присмаком виплаканих у фіналі сліз, книгарні, повні шаленства історій, вони досі там – на вітринах,
я б купила усі, якби так не боліло, не лишалося на тілі глибоким шрамом
23/01/2022
#5346 в Різне
#1286 в Поезія
#4902 в Сучасна проза
справедливість і людяність, біль душі, кохання і марні сподівання
Відредаговано: 03.03.2024