Бентежне безглуздя

21/01/2022

блідо-рожевими барвами, голосними нотками до порятунку,
у променях сонця багряними відгомонами волі,
куди б не потрапити — лиш би вільно дихати без залізного обладунку,
надто кепські із нас герої, надто сильно вжилися у свої грішні ролі

минуле мов примара, мов те, що досі жити заважає,
за обрій вже давно полетіли тихі мрії дитинства,
безсилі крила моїх нікому не потрібних надій, котрих вітрище пориває,
а хочеться забутись до безумства

тоненька ниточка буття, що ледь-ледь тримається,
розшумілося буйне море, хвилями гойдає до берега,
можливо, хтось у цьому місці сили ще мені впізнається,
чи північ з холодом та мерзлотою, чи теплі дотики півдня, — у нас одна дорога

21/01/2022

Блакитноока

Подобається

#5346 в Різне
#1286 в Поезія
#4902 в Сучасна проза

У тексті є: справедливість і людяність, біль душі, кохання і марні сподівання

Відредаговано: 03.03.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись