наступна зупинка — грудень
остання з дванадцяти
у голові мільйони незабутніх вражень
ой, і все не згадати! найважливіше — наш чай із м'яти
ще трішки — потяг прибуде
остання станція — кінцева
сподіваюся, хтось із нас щастя віднайде
хоч біля серця наша фотокартка глянцева
засніжило усе місто
люблю зиму! хоч літо ще не відпускає
замісити б медове тісто
пряників напекти поки за вікном смеркає
дивитися "сам удома"
тримаючи тебе за руку
наша любов така несвідома
схожа на невідому хімічну сполуку
28/11/2021
#1456 в Різне
#335 в Поезія
#1517 в Сучасна проза
справедливість і людяність, біль душі, кохання і марні сподівання
Відредаговано: 03.03.2024