В дорогу

Це був прекрасний день осені коли невеличка сім`я вирішила переїхати до свого нового будинку. Джессіка, з якою Том вже 19 років у шлюбі, не була в захваті від такого переїзду. Адже дв тільки недавно влились в колектив  уновій школі. Підліткам важко давались такі переїзди. Це був третій переїзд за останніх два роки. У джейка була астма ще з раннього дитинства, прогнози лікарів не справдились, хвороба повинна була відступити. Під час лікування доктор Джозеф запропонував змінити місце проживання, на більш насичене кислородом середовище, вже в третє.

 Красивий та високий на зріст хлопчик сімнадцяти років, з синіми як море очима та білим волоссям був схожим на янгола. Це був закритий у собі підліток. Толстовка з капюшоном, великі навушники на голові та доволі не звичайна музика.

Його старша сестра Еммі, ненавиділа свого молодшого брата лише по одній причині: він був на рік молодий за неї. Чомусь саме через це на думку Еммі вся увага та любов приявлялася ї молодшому брату.

Вісімнадцятирічна  дівчинка була високою та вродливою, з рижим волоссям та карими очима. Завжди сиділа у своєму телефоні, відписуючи нові смс своєму хлопцеві Дену. Завдяки переїзду вони стали блище один до одного, Енні залишалося пройти шість кварталів і вона вже в гостях у свого бойфренда.

Ось уже Джесіка і Том з допомогою друзів загрузили дві вантажівки всім, що бачили в будинку. Вони готові від’їжджати.

• Еммі, Джейк! Сідайте в фургон, ми вже виїжджаємо! - скомандував своїм бойовим голосом Том.

Він був військовим, здобув звання Майор, але згодом  він вирішив залишити свою кар’єру військового і відкрив свій власний бізнес. У нього була невеличка команда з п’яти чоловік, з якою він займався столярною справою. Вони робили різні меблі, у містечку де вони проживали цінують ручну роботу майстерних столярів. А як же буде у новому містечку? Що якщо його бізнес розвалиться? Він може втратити усе, що робив уже цілих п'ятнадцять років. Але все ж таки, він вирішив ризикнути.

• Джейк, давай бистріше! – вигукнула сестра до брата, той помало йшов до машини, йому подобалось дражнити її.
• Вже біжу! – вигукнув Джейк.
• ти би ще помаліше йшов – фиркнула Енні.
• Не сваріться, всі все встигли, ми рушаємо! – лагідним голосом заспокоїла їх Джесіка, в неї це завжди виходило.

Усі сіли в фургон, і поїхали у невеличку подорож до свого нового будинку.

Дорога була довгою і нудною, якщо не враховувати того, що за три квартали до будинку Том не помітив чорну кішку, яка перебігала дорогу, і переїхав її. Джесіка вибігла з машини та прикрила кішку листям, щоб її не бачили діти, а сама сказала що з кішкою усе гаразд, і вона просто чкурнула у чагарники.