Глава шоста.

Виявилося, що компанія пробула у потойбічній реальності лічені хвилини. Озирнувшись навколо себе, молодь із подивом побачила нарешті потрібну аудиторію, і зайшла на екзамен.

Викладач суворо запитав про причину запізнення на пару, і студенти спершу розгубились, не знаючи, що відповісти. Вони невпевнено пояснили, що довго не могли знайти потрібний кабінет. У класі це викликало здивування і їдкі посмішки, але потім викладач наказав сідати і швиденько підготувати подвійний папірець для іспиту. Друзі підкорились цьому наказу, і поспіхом почали писати відповіді на питання у розданих білетах. Впродовж екзамену вони час від часу трохи шоковано споглядали одне на одного, ніби питаючи без слів: «Ну що? Ти теж нічого не розумієш у цій ситуації?»

Коли іспит закінчився, компанія знову зібралась разом у коридорі, і спілкувалась про свій недавній дивовижний порятунок. Важко було повірити, що все це дійсно трапилось із ними. Вирішено було нікому не казати про пригоду у потойбіччі, при цьому вони бачили, що інші студенти інколи кидають на них зацікавлені і допитливі погляди.

Як і обіцяв, Макс привселюдно вибачився перед Аріадною за те, що цькував її абсолютно несправедливо увесь цей час. Інші з товариства також щиро розкаялись у своїй неправоті. Група довго не розуміла, що ж таки трапилось, і чому раптом Макс зійшов до такої шляхетності. Решту дня студенти провели окремо від інших, довго обговорюючи ранковий інцидент.

Міра із подивом помітила, що з телефону пропало те відео, яке вона писала за ґратами у в’язниці під час перебування в паралельному світі. Жодних слідів їх неймовірної пригоди не лишилося. Втім, молодь зовсім не переймалась через це. Закінчивши із екзаменом, вона перш за все зателефонувала Валентинові, який піклувався про неї. Дівчина запропонувала йому зустрітися.

Ввечері вони удвох перетнулись у районі місцевого кафе в центрі Харкова.

–     Ти пробач мені, що так різко реагувала на тебе, – відверто зізналася Міра.

–     Та нічого, я все розумію. Серцю не накажеш.

–     Просто, знаєш, так вийшло, що я вже дала згоду іншому чоловіку. Я дуже сподіваюсь на ці стосунки.

–     Все нормально. Я ж не дурень. Цей твій чоловік – заможний?

–     Ну яке це має значення?

–     А хіба для тебе статок чоловіків не має значення?

–     Перестань. Насправді, я завжди хотіла йти заміж через кохання. Просто батько мене не розумів.

–     Не треба нічого пояснювати. Це твоє право! Пробач, що вийшло так.

–     Це ти мені пробач...

У цей же час Макс у іншому районі міста повертався на машині додому. Макс побачив дорогою поранене більченя. Він вирішив забрати малого до себе, аби допомогти. "Ну що, житель лісу, ти часом не ображаєшся на людей?" — спитав він. — "Бо я нещодавно мав розмову з твоїми братами по розуму, які захопили людство!"

Несподівано поруч він зустрів дівчину із забинтованим коліном. Це була та сама пішохідка, яка так необачно потрапила йому на шляху вранці, під час виїзду.

Він нарешті як слід розгледів цю незнайомку. Вона була гарна, але сумна.

– Кхм. Я вибачаюсь, дозвольте мені вам допомогти, – сказав Максим, підійшовши до дівчини.

– Чим допомогти? Я поспішаю. Мені треба їхати до бабусі.

– Давайте я вас підвезу.

– Не треба. Навіщо, ми навіть не знайомі.

– Ну то давайте познайомимось! Я – Макс! А вас як звати?

– Світлана. Можна просто Лана.

– Не бійтесь мене! Я справді прагну допомогти вам, Лано.

– Це дуже приємно. Бо вранці якийсь чоловік на авто збив мене і навіть не подивився, що зі мною.

– Прикро! Ну, хіба мало негідників на світі? Ви не засмучуйтесь, якщо треба буде, ось мій номер, телефонуйте, я завжди буду радий. Сідайте, будь ласка. Кажіть, куди їхати. Мені не важко буде.

– Спасибі вам. Бо я дуже хвилююсь за свою бабусю. Вона у мене сьогодні потрапила до лікарні. Я маю їхати.

– Співчуваю вам! Тож поїхали мерщій. Я підвезу вас, куди скажете.

Дорогою молоді люди захоплено розмовляли, і Світлана встигла багато чого розповісти Максу. Вона несподівано для себе прив'язалась до цього парубка, і їй хотілось йому довіряти. Та і Макс зрозумів, що дівчина йому подобається. Він відчував сором, що ще зранку він був іншою людиною, егоїстичною і байдужою. Він дуже сподівався, що Світлана ніколи не дізнається про його вчинок. Вона геть відрізнялась від всіх дівчат, з ким раніше він спілкувався. Врешті-решт вони домовились обмінятися номерами, і вирішили, що продовжать це знайомство і надалі. Макс обіцяв дівчині допомогу із ліками для бабусі і взагалі взявся в усьому опікати її. Вона лишила у його серці яскравий слід, навіть дивним видавалось, що це лише перша зустріч.

Тимур вирішив про все розказати Ларисі Дементьєвні, що він погодився на парі, а насправді нічого такого не мав на увазі. Викладачка зі сміхом реагувала на його зізнання.

− Насправді я чудово зрозуміла, до чого ти хилиш, – казала викладачка, – не вчора народилась. Тому згодилась на побачення, аби там допитати тебе за темою минулого модуля. Наївний хлопче! Твої методи пікапу ще мій дідусь застосовував. Наступного разу, якщо будеш залицятись до дівчат – не перебільшуй з лестощами!