22 Поліна

Почувши про те, що Кирило Мельник збирався прийти до мене додому, я забулась про всі свої хвороби і слабкість.

У мене в квартирі творився справжнісінький хаос, бо останнім часом мені було не до прибирання.

Я писала, писала і ще раз писала. Боялась втратити натхнення, тому не відволікалась ні на що інше.

Я почала прибирати зі швидкістю світла. Принаймні мені так здавалось. Трясця! Хоч би потім познаходити, що і куди я поклала...

Коли пролунав дзвінок у двері, я як раз намагалась запхнути випраний одяг, який я досі не поскладала, у шафу.

Дідько! Та скільки можна? Чому він вже втретє випадає?! Примудрившись якось запхати речі, я поспішила у коридор, щоб відчинити.

Увійшовши до мене в квартиру, Кирило завмер на місці. Вигляд у нього був такий ніби він злякався, бо побачив щось страшне.

Озирнувшись, я нічого такого не побачила. Ну... Легкий безлад... З ким не буває...

І чого так витріщатись? Наче привида побачив... Теж мені...

Знявши взуття, мій переляканий сусід зайшов на кухню і знову завис на кілька секунд. Потім дістав з пакета коробочки з їжею і сказав мені сідати їсти. 

Кирило Мельник поспішив до себе додому, але обіцяв швидко повернутись назад. 

Він, і справді, повернувся досить швидко. Я ще навіть поїсти не встигла. Виявилось, що мій  сусід ходив перевдягатись у домашній одяг.

Він приніс собою цілу купу якихось миючих засобів і дорогущий, новомодний пилосос. Капець...

Що це Кирило задумав?

- Полінко, випий ліки і йди лягай відпочивати, а я... Трохи допоможу тобі навести лад в квартирі і приготую щось поїсти.

- Дуже дякую за турботу... Але не потрібно... Я якось сама впораюсь... Впевнена, що у тебе і своїх справ багато, - шоковано промовила я.

Людоньки добрі, рятуйте! Сам Кирило Мельник палає бажанням прибирати у мене в квартирі і готувати їсти... 

Від такихї новин у мене мало серцевий напад  не стався. Я намагалась заперечувати, але хто мене слухав...

Кирило спровадив мене в спальню відпочивати, а сам  взявся за прибирання. Уявляю, в якому шоці буде Ірка Вернидуб, коли я їй про все це розповім.

Полежавши у ліжку хвилин двадцять, я не витерпіла і пішла подивитись, що він там робить.

Виявилось, що наш багатій і суворий бос був природженим прибиральником. Він робив все так швидко і вправно, що я очей відвести не могла.

- Щось сталося, Поліно? Тобі стало зле? - Стурбовано поцікавився Кирило Мельник, помітивши мене.

- Ні. Зі мною все добре. Просто прийшла поглянути на те, що ти тут робиш...

- Подивишся на все, коли я закінчу прибирати, а зараз йди відпочивай і набирайся сил, - впевнено промовив Кирило і взявся відсовувати диван, щоб прибрати і там теж.

Капець... Навіть боюсь уявити, що він там може знайти... Я прибирала там приблизно пів року назад.

- Ти ще тут? - Поцікавився Кирило, суворо піднявши брову.

- Вже тікаю...

От як йому це вдається? Виглядати ідеально, прибираючи в квартирі? От я, коли це роблю, то стаю схожа на розтріпане опудало.

Я лягла в ліжко і не зчулась, як заснула. Мені снилося, як Калеб бігає по лісі із крутим пилососом в руках і ганяє якогось дракона.

В якийсь момент мене розбудив крик.