14 Поліна

От жук занудний! В нічний клуб він мене не бере, бо не хоче зайвих клопотів... Я ж не дитина... Чудово можу і сама про себе подбати. 

Поки я не познайомилась з Кирилом Мельником, то і не здогадувалась, що красунчики можуть бути такими занудними і паскудним.

Хоч би мій Калеб всього цього від Кирила не набрався, бо Анхеліка точно не зрадіє.

- Поліно, я вже тричі тобі сказав про те, що ми приїхали додому, - почувся дуже близько від мого вуха голос Кирила Мельника.

Від несподіванки я мало не підскочила на місці. Поглянувши на свого сусіда, я побачила, що цей паскудник посміхається.

- Вибач... Я трохи задумалась... - Відповіла я.

- Я це помітив. Знову про свого Калеба думала? Як і кого він там владно обіймає і притискає до стіни? - Поцікавився Мельник, хитро посміхаючись.

Я не чекала від нього подібних запитань, тому на мить зависла, бо була шокована.

- А ти звідки знаєш, чим мій Калеб займається? Ти знову без дозволу зазирав у мій блокнот? - Суворо запитала я.

- Нікуди я не зазирав. Мені і попереднього разу вистачило з головою... То я вгадав? - Сміючись, поцікавився мій сусід.

- Ні! Бо щойно я думала про тебе! - Ляпнула я, а потім зрозуміла, що це прозвучало досить дивно.

- Про мене? - Здивовано перепитав Кирило Мельник.

Трясця! Дурний мій язик! Постійно преться поперед батька у пекло. І чого я спершу щось бовкну, а вже потім думаю? Ще Кирило навигадує собі якихось дурниць... Треба швидко все виправляти.

- Про тебе... Але не про те, що ти красунчик і деколи можеш бути ще й милим... А про те, що ти зануда , бо не хочеш взяти мене собою у нічний клуб, - спробувала я все прояснити.

- Радий чути, що ти вважаш мене красунчиком, Поліно, - промовив Кирило, посміхаючись.

Дідько! Після моїх пояснень стало ще гірше... І що мені тепер робити?

- Я не зовсім це мала на увазі... Я переймалась через нічний клуб, бо мені це було б дуже корисно для книги.

- Цікаво чим для твого любовного фентезі може бути корисний мій відпочинок в клубі? - Важко зітхнувши, запитав мій сусід.

- Я бачила тебе на роботі, коли ти зосереджений і працюєш. Бачила стомленим, коли ти повертався із тренування. Бачила, який ти вдома. А в клубі я змогла б побачити, як ти відпочиваєш і поводишся у компанії своїх друзів. У Калеба теж бувають гулянки в таверні в компанії друзів. От я і хотіла побачити все на власні очі, щоб потім класно про це написати... Розумієш?

- Розумію... Коли ми з Владом на вихідних підемо пити каву, то я візьму тебе із собою. Зможеш дивитися стільки, скільки захочеш, - сміючись, видав цей капосник.

- Я вже бачила те, як ви п'єте каву. Це зовсім не те... Я хочу в клуб.

- Вибач, Поліно, але разом зі мною ти туди не підеш.

- Зануда безсердечний... Дякую за сьогоднішній день, - промовила я, виходячи з авто.

Я не стала чекати на свого паскудного сусіда і поспішила до під'їзду.

Не хоче брати мене із собою, то так і буде... Я можу і з кимось іншим туди піти. Поліну Грабалку подібним не налякати.

Заради свого майбутнього бестселера я і не на таке ладна. Цей зануда ще погано мене знає. Влаштую йому сюрприз.

- Привіт, Іро! Які у тебе плани на завтрашній вечір? - Поцікавилась я, зателефонувавши своїй найкращій подрузі.

- Привіт... Та якісь там були плани...  А у тебе є цікава пропозиція? - Запитала Ірка Вернидуб, позіхаючи.

Після того, як я коротко розповіла про все подрузі, від неї втік весь сон.

- Кирило якось розповідав мені, що його товаришу належить  нічний клуб "Егоїст". Саме туди ми з тобою завтра підемо розважатись.

- Не тільки розважатись, Полінко. Ми поєднаємо корисне і приємне. Мені буде дуже корисно побачити, як письменниця буде взаємодіяти із владним босом. Це для моєї нової книги.

- Сумніваюсь, що ми з Кирилом Мельником будемо взаємодіяти там. Крім того, він не такий вже й владний...

- Завтра побачимо... Я чекаю цього з нетерпінням... 

- Добре. Тоді завтра ми з тобою запалимо, Іро.

- Так, подружко. Пізніше домовимося про те, коли зустрінемось. До зв'язку.

- До зв'язку.

От і все! Буде тобі сюрприз, Калебе...