12 Поліна

Надихаючись своїм працьовитим і дуже серйозним Калебом, я й не помітила, як натворила аж два нових розділи.

В кабінет до Мельника увійшов черговий підлеглий. Побачивши його, я важко зітхнула.

Ходять тут всякі... Муза мого відволікають... Хоч табличку на дверях вішай, щоб не турбували...

Щойно пішов цей набридливий тип, як припхалася секретарка Кирила і принесла якісь два пакети.

Не кабінет, а прохідний двір. Як мій бідолашний Калеб примудряється працювати в таких умовах, коли його постійно хтось відволікає? 

- Поліно, здається, що ти якось казала, що любиш суші і креветки? - Запитав Калеб, поглянувши на мене.

- Так, дуже люблю... - Відповіла я, важко зітхнувши.

Трясця! Якщо Кирило Мельник замовив для нас суші, то це капець... Тільки цього мені ще не вистачало...

Я, і справді, їх дуже люблю, але ніколи не їм на людях, бо не вмію це гарно і обережно робити. 

Суші я їм вдома на самоті, або в компанії Ірки. Перед нею мені не страшно осоромитись, бо вона і сама така ж вдала у цій справі, як і я.

Бачили б японці, як ми з Іркою їмо їхню модну страву виделками замість паличок, то повідбивали б нам руки. 

- Я згадав про це і замовив нам перекусити...

- Дякую, але я ще не встигла зголодніти... Може, трішки згодом  з'їм...

- Поліно, твої читачі не вибачать мені, якщо я заморю голодом їхню улюблену авторку любовного фентезі, - посміхаючись, промовив Кирило.

Суші так і манили мене до себе...Ще й Калеб так мило посміхався... Ех... Якось воно буде... Я ж вчилася їсти тими бісовими паличками.

Хто, взагалі, придумав використовувати палички замість виделок? Це ж жах якийсь і зайві проблеми...

Сподіваючись на краще, я сіла на стілець біля робочого столу Кирила і почала роздивлятись свої суші.

Супер! Всі мої улюблені...  От тільки потрібно якось постаратись і не зіпсувати свою сукню, бо вже не одна моя домашня футболка постраждала від літаючих суші.

В моїх "вправних" руках майже всі суші перетворюються на літаючі. Це наче якесь японське прокляття.

Я поглянула на те, як Кирило Мельник вправно працює бісовими паличками і важко зітхнула.

І як це так легко йому вдається? Може, попросити, щоб і мене навчив?

Кілька разів глибоко вдихнувши і видихнувши, я налаштувалась морально і взяла до рук палички.

На диво, мені все вдалося. Я сама була в шоці від того, як майстерно я їла паличками.

Ех... Шкода, що Ірка не бачить мого тріумфу... Не встигла я про це подумати, як... Бах! Дідько! Це ж нова сукня... Я її тільки двічі вдягла...

- Поліно, ти у своєму репертуарі, - зітхнувши, пробурчав великий бос і закотив очі.

І чого так реагувати? Це ж з кожним може статись... Ці суші такі шпрудкі і підступні...

- Я погано ладнаю з паличками, - зізналась я, надувши губи.

- Одні проблеми від тебе... Біда на підборах, - промовив Кирило, підсунувши до мене свій стілець.

Я шоковано спостерігала за тим, як Кирило Мельник озброївся моїми паличками.

- Що ти збираєшся робити? - Здивовано поцікавилась я.

- Тебе годувати... Давай швидко. У мене ще купа роботи, - сказав мій сусід і підніс мені до рота їжу.

Аааа!!! Людоньки добрі!!! Тримайте мене семеро!!!  Калеб збирається мене годувати!

Та я  після цього таке напишу... Таке напишу... Що читачі зачитаються...