4 Кирило

- Кире, ти не хочеш мені пояснити, чому ми з тобою сидимо на лавочці біля під'їду, як два старпера? - Поцікавився мій найкращий товариш і власник популярного нічного клубу, Влад Яновський.

- Бачиш дівчину в синій кофті, що сидить біля дитячого майданчика?

- Та, що строчить щось в блокнот?

- Так...

- Гарненька... Вона теж мешкає в цьому домі?

- Гарненька, але досить дивна і роззява ще та... Так, вона моя сусідка. І знаєш, Владе... Мені здається, що ця дівчина мене переслідує.

- Пощастило тобі, друже. Я б теж хотів, щоб мене така лялечка переслідувала, - сміючись, промовив Влад.

- Я дуже часто її бачу з оцим рожевим блокнотом, в який вона постійно щось записує. Тобі не здається, що це якось дивно?

- Може вона якісь вірші пише чи щось по роботі... А чому ти вирішив, що вона цікавиться саме тобою?

- Вийду з під'їзду і вона тут, як тут. Піду в супермаркет і там ця мала. Вчора вийшов із спортзалу після тренування і знову її побачив.

- Це нічого не доводить, Кире. Ви ж сусіди. У вас спільне подвір'я. В той супермаркет всі твої сусіди ходять. Та й спортзал знаходиться тут зовсім близько. Слухай, а може ти сам зацікавився цією крихіткою і всюди вишукуєш її поглядом?

- Вигадаєш таке, - невдоволено хмикнувши, відповів я.

Поглядаючи на свою сусідку, я помітив, що вона періодично зиркає у наш бік і щось постійно пише. 

Цікаво, що ця мала там строче?

- Он ти навіть зараз на неї витріщаєшся, Кире.

- Я не витріщаюсь, а спостерігаю.

- Ага... Я теж частенько ось так за гарненькими дівчатами спостерігаю, тому знаю, про що кажу.

- У тебе одні дурниці в голові... - Роздратовано промовив я, роздивляючись крихітну шотенку в яскраво - синій кофті і джинсах.

Дівчина, і справді, була гарненькою і виглядала досить мило, але поводилась якось дивно і підозріло.

- Кире, ходімо звідси, бо вже бабці повиходили на посиденьки, а ми їхнє місце займаємо, - запропонував Влад, піднімаючись з лавки.

- Ходімо, кави вип'ємо. Неподалік є цілком пристойна кав'ярня, - промовив я, підвівшись на ноги.

- Я не проти.

Кав'ярня розташовувалась зовсім близько, тому ми з Владом вирішили пройтись пішки.

Не встигли ми сісти за стіл і зробити замовлення, як увійшла моя сусідка і почала роззиратись в пошуках вільного столика.

- Владе, поглянь... Вона теж прийшла сюди... Теж скажеш, що це простий збіг?

- Цілком можливо, - відповів Влад, поглянувши на мою сусідку.

- Мені здається, що це не просто збіг...

- А я думаю, що тобі просто хочеться думати ніби тебе переслдує красуня, - посміхаючись, сказав мій товариш.

- Я буду не я, якщо не дізнаюсь того, про що ця симпатична, але підозріла особа строчить у своєму блокноті, - сказав я, спостерігаючи за малою дивачкою.

- І що ти зробиш, Кире? - Поцікавився Влад.

- А це ти зараз побачиш...