2 Кирило

Вже минуло кілька днів з того часу, як я переїхав у свою нову квартиру. Нарешті я закінчив розпаковувати і розкладати свої речі.

Тепер все було на своїх місцях і радувало око. Я з дитинства любив порядок у всьому. Починаючи з холодильника і закінчуючи шафою.

Роззирнувшись на всі боки, я задоволено посміхнувся. Краса, чистота та ідеальний порядок.

Тепер можна сходити і закупитись продуктами харчування. На щастя, найближчий супермаркет знаходився всього за кілька кроків від мого нового дому.

Взявши візок, я дістав список покупок і почав шукати все необхідне. Перед тим, як щось покласти у візок, я уважно перевіряв всі строки придатності.

Мою увагу привернув якийсь шум неподалік. Озирнувшись, я побачив русяву дівчину в широких джинсах і картатій сорочці.

Ця незграба примудрилась порозкидати апельсини. Що за роззява? Зітхнувши, я вирішив їй допомогти позбирати бідолашні цитруси, але мене випередив якийсь хлопець.

Звірившись зі своїм списком, я пішов на пошуки бекону та сиру.

Через деякий час я знову помітив дівчину в картатій сорочці. Вона обирала собі диню. Перебравши кілька штук, ця роззява обрала саме ту єдину, що мала кілька темних плям.

Не знаю, як можна бути такою неуважною. Це ж капець якийсь...  Далі ця мала понакидала собі в кошик йогурти, навіть не перевіривши строки придатності. Як так можна?

Дівчина була досить симпатичною, але жахливо неуважною. У мене склалося таке враження, що думками вона була де завгодно, але точно не тут.

Скупившись і розрахувавшись на касі, я пішов додому. Перед тим, як зайнятись приготуванням вечері, я розібрав покупки і порозкладав все по своїх місцях.

Наступного дня на роботі був справжній завал. Розібравшись з ним, я поїхав додому.

Поївши і трохи відпочивши, я почав збиратись на тренування у спортзал.

Коли я спускався сходами, на мене налетіла якась дівчина. Вона так кудись поспішала ніби від цього залежало її життя.

Я ледь встиг схопити цю квапливу особу, щоб вона не впала зі сходів. Коли дівчина поглянула на мене, я впізнав у ній ту саму роззяву із супермаркету.

Схоже, що ця бідося мешкає в одному під'їзді зі мною. Сподіваюсь, що її квартира знаходиться нижче від моєї. Бо таке нещастя може запросто влаштувати потоп і тоді плакав мій ремонт.

- З вами все добре? - Поцікавився я у малявки.

- Ні... Тобто так... Не знаю... - відповіло дівчисько, витріщившись на мене.

- А можна конкретніше?

- Та... Так. Зі мною все добре. Дякую, що не дали мені впасти і вибачте, що налетіла на вас.

- Та нічого... Буває... Просто, будьте уважнішою, - сказав я, відпускаючи дівчину.

Я й не помітив відразу, що досі тримав цю малу в обіймах.

Після цього дня почали відбуватись дуже дивні речі.