Глава 8 Тренування на балонах

Минув тиждень, другий тиждень, так минув місяць, а Іван все продовжував приїжджати тренуватися, і в нього вже були свої боксерські рукавички досить хорошої якості, які змогли витримати чимало тренувань упродовж місяця й залишилися, як раніше, цілими. Це було для нього здивуванням, тому що він знав, що погані рукавички швидко розбиваються під час роботи на боксерській груші, їх потрібно часто міняти, а ці боксерські рукавички, що коштують не багато грошей, ще зберегли форму, всередині не розбитий поролон, а зверху трошки подряпана шкіра. Відпрацьовуючи удари Іван не шкодував сил, і бив сильно, зі швидкістю, швидко, і при цьому рукавички залишалися цілими. Через місяць він отримав нову заробітну плату і вже зміг дозволити взяти собі боксерські бинти, коли зайшов до спортивного магазину, у нього виникло бажання придбати ще й капу, а капа це захист для зубів. З якоїсь причини він купив цю приналежність, цього не знав, ні з ким не ставав у спаринг, а ввечері після роботи приїжджав до зали і працював на балонах, і як завжди починав відпрацьовувати різні удари. Іван ніяк не міг пояснити бажання купити капу того дня, коли зайшов у магазин і побачив капу, що лежала на вітрині під склом, купив її, як в цей момент ні про що не подумав. У нього виник якийсь рефлекс для нової покупки, а навіщо вона йому потрібна, не розумів, і в майбутньому у своїх планах у нього не було бажання з ким-небудь боксувати. У свій вихідний день, а це було, десь в обідню пору, трошки надвечір, приїхав до Гідропарку, а капа в нього лежала в кишені, цього разу Іван уже вирішив, щоб не приїжджати з рукавичками в руках, та їхати з ними через місто, дозволив собі покласти рукавички в білий пакет. У нього не було спортивної сумки, вона була дуже дорогою. Час минав швидко, коли Іван працював, не помічав свого робочого часу, бо весь час був зосереджений на тому, що сьогодні ввечері поїде до Гідропарку, і ні на що не звертав уваги, на всі крики, які лунали під час роботи працівників, теж. Він із нахиленою головою дивився вниз, думав, коли вже швидше закінчиться робочий день, поїде тренуватися.

За місяць зумів вистояти самому собі, як би йому там не хотілося після роботи їхати додому, все ж набирався сил поїхати тренуватися. Після явлення тренера в Івана з'явилося нове дихання, і в ньому відродилося відновлення духу, почав ще краще тренуватися, ніж до цього. Місяць був плідним, і трохи відновив форму, а його вага також стала зовсім іншою, і вже було видно, що набуває спортивної статури, а до цього місяця він ззовні був не примітним. Для нього це було приємним відчуттям, а коли він переїжджав додому, роздягався, ставав біля дзеркала, і всі зміни та вся робота були явно виражені по всьому тілу. Руки стали більш об'ємними та були виражені м'язи преса. Іванові подобалося, іноді просто зупинився біля дзеркала і дивився на себе, бачачи свій результат. Робота йде, а він змінюється, і нічого не стоїть на місці, в його житті щось відбувалося. Під час тренувань протягом цього місяця Іван ні на кого не звертав уваги, а так було завжди, всі присутні в залі, які займаються щодня, бачачи незнайомця, вже перестали на нього дивитися. Петро, як і раніше, після розмови з Сергієм також не відступав, хотів знайти можливість, щоб поговорити з незнайомцем, а він не поспішав, і до нього придивлявся. Іноді в нього було бажання підійти, але намагався йому не заважати тренуватися, а іноді просто звертав на себе увагу, щоб вони знайомилися об'єктивно. Петро тільки через якийсь час зміг підійти та заговорити так, як він розумів, що якщо він до нього підійде, то той, найімовірніше, відмовиться спілкуватися. Сумний вираз обличчя одразу давав зрозуміти, що він не буде розмовляти, а для розмови потрібно було з'явитися перед очима Івана. Не один раз ходив біля нього, все ж таки не відступав від свого, чекав того самого моменту, коли зможе підійти до незнайомця, і можливо, навіть дати добру пораду, полегшити ясно виражені душевні страждання. Петро був досить добрим філософом і психологом життя, мав зовсім інше розуміння та розумне подолання безлічі перешкод у спілкуванні з різними людьми. Завдяки спілкуванню з різними людьми він зробив свій швидкий аналіз проблем та їх рішення. Знає, як правильно поговорити з людиною, налаштувати на краще майбутнє, і хотів, десь допомогти незнайомцю, а іноді слова ведуть до великих змін. Іван вечорами тренувався недовгий час, і після роботи в нього було не більш ніж година на тренування, і так само на дорогу, а час йшов. Потрібно було все розрахувати, що б не запізнитися на транспорт. На дорогу йшло більше години, а іноді навіть більше ніж планувалось. Боксував на балонах свій запланований раунд, зупинився, подивився на годинник і робив паузу набагато довшу ніж хотів. У Івана час ішов зовсім інакше. Ніби пригнув, у якийсь струмок подій, що відбувалися, нічого не помічав, ні про що не думав, а все минуле почало зникати й перетворюватися на спогади, стаючи забудькуватими та непотрібними. Був зосереджений на самому собі, це йому допомогло відійти від свого минулого, повернутися в теперішній, реальний світ. Оскільки Іван жив у якомусь поганому, галасливому мороці, який не розуміє, не бачачи нічого, окрім темряви, хотів якнайшвидше прокинутися, так, як це відбувається, коли лягає спати, а вранці прокидається. Це всього лише на всього тривало впродовж кількох годин, але насправді, час був зовсім інший, і минуло кілька років. Через місяць Іван також продовжував тренуватися на балонах, і за цей час уже повернувся до своєї колишньої форми, але ні з ким не боксував і ні з ким не ставав у спаринг, ні з ким не відпрацьовував жодних комбінацій. Якщо приїжджав до зали, він відпрацьовував удари, і на балонах придумав різні комбінації, робив свої рухи, як вперед, так і назад. Після тренування на балонах, коли ще лишався час, а найчастіше часу було хвилин десять, швидко підходив до обраного ним тренажера, і робив якісь силові вправи, а після їхав додому. Коли тренувався Іван, у цей час вечора, приїжджали різні спортсмени, від різних видів спорту, і були боксери. Вони приїжджали до тренажерного залу, йшли в кінець залу, діставали боксерські рукавички і відпрацьовували різні удари. Хтось приїжджав сам, а хтось приїжджав зі своїм другом, вже удвох боксували, відпрацьовували удари, після тренування від'їжджали, але інколи підходили до Івана й хотіли запропонувати спільне тренування, а незнайомець усім відмовляв. Він ні з ким не хотів розмовляти, і ніхто не розумів його страждання, настільки наскільки йому довелося бути самому, а це було нелегко. Зараз ні з ким не міг розмовляти через усередині сильний біль із порожнечею, що будь-яка людина і розмова з ним буде безглуздою, не матиме жодного значення. Про це ніхто не знав, люди думали тільки своє, що це якийсь незнайомець вирішив ні з ким не поспілкуватися, і були ті, хто думав, що це якийсь замкнений у собі чоловік, що боксує сам із собою на балонах, нічого з себе не представляє. Ніхто не знав про його минуле, ніхто не знав, що він може показати на рингу, як може добре боксувати зі своїм суперником. Усі тільки бачили, як тренується на балонах, і для кожного глядача був швидким, сильним і вражаючим. Багато спортсменів, які займаються боксом, знали й розуміли, що може бути чемпіоном на боксерській груші, але аж ніяк не на рингу, відпрацьовуючи на покришках найсильніші удари з високою швидкістю і різними комбінаціями, а на рингу ніхто не вірив у таку майстерність, і всі думали, що під час бою у нього нічого не вийде, коли захоче зблизитися зі своїм суперником, то у нього виникнуть проблеми. Не зможе нанести такі самі удари, як це відбувається на балонах, і всі думають, що він у боксі новачок, самоучка.