Глава 6 Боксерський зал

Усім боксерським залом чути голос тренера, і він каже:

- Лівий, лівий, правий, лівий, правий, не зупиняйся. Ухиляйся, відповідай прямими. Не стій на місці, рухайся, і не зупиняйся. Ще раз лівий, лівий, правий, ухил, прямий.

У боксерському залі, біля великої червоної груші, зараз працює боксер під ім'ям Вова. Вові двадцять два роки, і він уже має досить хороший досвід у різних поєдинках. Не раз уже хотів стати професіоналом, так у нього були досить непогані досягнення в аматорському боксі. За Вовою стояв тренер невисокого зросту, майстер спорту з боксу, колись свого часу виховав майбутнього чемпіона. Він стоїть за Вовою, і уважно стежить за кожним рухом, за кожним ударом. На тренера одягнений спортивний зелений костюм, а на голові в нього вже було сиве волосся, він уже був літнього віку. Уважно дивився за кожним кроком і наполегливим голосом мотивував Вову на кращу роботу, а він хотів, щоб Вова, а це його підопічний, став кращим у своїй ваговій категорії, а вагова категорія була сімдесят п'ять кілограм, тренування відбувались кожного дня. Вранці Вова ще до боксерського залу виходив на легку пробіжку, а в обід їхав тренуватися в боксерський зал, вже ввечері після тренування виконував різні силові вправи. Хотів стати найкращим боксером у своїй ваговій категорії, і розумів, що попереду будуть нелегкі поєдинки, кожен суперник набагато сильніший, ніж він. Вова, з кожним роком починаючи з тих перших років тренувань, а тоді йому було чотирнадцять років, коли почав займатися боксом, збільшує обсяг навантаження. Зараз йому двадцять два роки, він дедалі більше тренується, бо розуміє, якщо одразу дасть велике навантаження, як психологічне, так і фізичне, то згодом перегорить, і йому вже буде важко покращувати свої якості боксу. Уважно слідкував за старшим поколінням, яке зуміло піти нелегким шляхом у боксі, і від боксувати чимало поєдинків. Більшість із них на певних моментах боксу зупинялися, згорали від усього, що відбувається. Не залишалося сил на повернення і відновлення, тут Вова сам зробив певні висновки, що більше навантаження, то складніше буде потім, більша ймовірність перегріву, головне, не перестаратися.

Тренер подивився на Вову:

- Вова, не стій на місці. Рухайся, боксую, не зупиняйся. Таке враження, що ти тільки рік тренуєшся. Я не бачу твій удар, де він? Раніше він був настільки потужним, що одного лівого удару вистачало, щоб суперника відправити в нокаут, - Вова почав ще сильніше бити по боксерській груші, - мені потрібно, щоб кожен твій удар був останнім ударом у бою. Не стій на місці, рухайся, і не шкодуй себе, так ніби це останній бій у твоєму житті. На рингу ніхто тебе не жалітиме. Там будуть зустрічатися такі суперники, які будуть відправляти в нокаут з одного удару, і тобі потрібно це розуміти. І ти маєш бути таким самим і бити сильніше, ніж твої суперники.

Вова боксує на боксерській груші. Він уважно слухає кожне слово свого тренінгу, зосереджений на серії ударів, наносив кожен удар з такою силою, з якою міг. Досяг того рівня, коли рік тому викладався в один удар і втомлювався, а зараз у нього кожен такий удар має таку силу. Тренер підійшов до вікна, взяв залізний молоточок, вдарив у гонг, а потім сказав:

- Вова, час. Хвилини відпочинку.

Вова опустив руки, подивився на червону грушу, опустив очі донизу, а він був дуже втомлений, а попереду ще буде чотири раунди, потрібно буде викладатися на повну, не жаліти себе, а в таких випадках, ще потрібно берегти себе. Не хотів, щоб із ним сталася така сама ситуація, щоб прийшли якісь непередбачувані зміни, перестав тренуватися, а найбільше боявся, що з ним може статися те, що сталося з більшістю боксерами. Тренер уважно дивився за Вовою, за кожним його рухом, поглядом, намагаючись прочитати, про що він зараз думає. Вова знав, що це не легкий вид спорту, що тут потрібно бути дуже уважним. Якщо тренер хоче зробити зі свого підопічного справжнього професійного боксера, він зобов'язаний був знати, що відбувається в голові у Вови, а завжди був мовчазним, терпів увесь біль і ніколи нікому не скаржився, нічого не розповідав, що йому важко, стискав зуби і далі продовжував тренуватися. Під час активних тренувань усередині ставав вразливими, і на нього було дуже легко вплинути, навіть сказав не те слово, та тренер завжди за ним приглядав, вкладав у душу тільки найсильніші слова, почуття, віддаючи частину себе. Не легка робота для досягнення певних цілей. Кожне невірне слово може трішки образити, засмутити, негативно вплинути на внутрішній стан, що зробило слабкішою мотивацію перемагати.

 Тренер подивився на годинник, вдарив у гонг:

- Вова, час пішов. Давай працюй, і не зупиняйся. Наноси удари набагато жорсткіше і сильніше. Не шкодуй боксерський мішок, йому байдуже, як сильно ти будеш бити, він буде висіти і нічого тобі про це не скаже. Зараз ти повинен вкладатися в кожен свій удар, викладатися на всі п'ятсот відсотків. Починай працювати. Вова підняв перед собою руки, підійшов до боксерського мішка та виставив ліву ногу вперед і почав роботу з лівого прямого. Він швидко вдарив прямий, а за ним полетів правий прямий, за правим прямим вилетів лівий бічний удар, закінчив цю серію, віддалився на дальню дистанцію. Тренер побачив легкий рух з ухилом Вови, і на його обличчі з'явилася посмішка, він був задоволений тим, що зміг розслабитися і з легкістю пересуватися, завдаючи сильних ударів. У попередньому раунді був менш ухильним, а ухилятися, берегти швидкість, і наносити сильні удари це було нелегким завданням. Вова боксував на дальній дистанції, зближувався з ударами по корпусу, і різко повертався на дальню дистанцію, рідко переходив на середню дистанцію, а коли там опинявся, одразу починав наносити якомога більше ударів, не відпускаючи суперника. Від ударів завдаючи найпотужніші бокові удари по корпусу, і після такої комбінації не кожен боксер міг витримати, незабаром програвав, і після таких сірий ударів в голові темніло, починалися запаморочення, поява розгубленості, так порушувалася координація рухів. За таких моментів потрібно швидко приходити до тями, підняв руки та далі продовжувати бій, не у всіх це виходить. Вова непомітно, легко рухався на ногах, як вперед, так і назад, він з неймовірною швидкістю скорочував дистанцію, і за своїм бажанням перебував в тому місці, в якому він хотів завдати удару.