Глава 4 Петро

Звичайний ранковий день прийшов, як завжди рано і так само був зобов'язаний тим, щоб світити яскраво і тішити всіх хто рано прокидається, йде на роботу. Петро прокинувся вранці у себе вдома, знав, що сьогоднішній день буде таким же самим, як це було вчора. І, незважаючи на повторюваність кожного дня, а вони завжди були насичені радістю, спокоєм і улюбленою роботою. У це саме місце, що дарує насолоду від роботи, завжди можна було приходити рано вранці й починати дивитися за всіма тренажерами, де, що зламалося, й одразу лагодити, пофарбувати, й дивитись, щоб ніхто нічого не вкрав. Ходити в певні періоди дня і збирати пожертви на розвиток тренажерного залу, також спілкуватися з тими, хто вже тренується довгий час. Це ті самі друзі, які приходять щодня і розповідають щось нове зі свого життя, а Петро їх уважно слухає, та інколи в розмові додає щось своє, і далі йде працювати, і так щодня. Можна було б сказати, що день не повторюється, нічого не змінюється, буває так, коли сюди приїжджають незнайомі люди, і він уважно за ними дивиться, бо невідомо, що то за люди і з якими вони намірами приїхали до тренажерного залу. Він за ними дивиться так, щоб вони собі нічого не нашкодили, не зробили травми, а він не залишився винним. У своїй уяві вони можуть бути справжнісінькими спортсменами при виконанні вправи, і під час тренування почати робити все неправильно. Нікому не потрібно, щоб тренажерний зал носив погану, неприємну репутацію, де приїжджають на тренування, отримують непередбачені травми. Це нікому не потрібно, тому Петро уважно придивляється до того, щоб ніхто не накоїв чудес.

Сонними очима Петро подивився на всі боки й високо підняв руку, привітався з тими, кого знав, вони одразу його побачили, махнули головою. Усі його друзі вже з самого ранку тренуються, роблять якісь вправи зі штангою. Підійшов до свого залізного вагончика, відчинив двері, зайшов і швидко переодягнувся. Поглядаючи на промені сонця, що просочуються крізь листя, прикрив очі рукою і вийшов на середину тренажерного залу для його огляду. Спочатку подивився на всі боки, чи все на місці, і чи все ціле, і за ніч ніхто нічого не зламав. Він так само, як багато хто вирішив приїхати вранці, раніше запланованого, і по тренуватися. Вдалині побачив свого старого друга, а його звали Сергій, він до нього підійшов і привітався, сказав такі слова:

- Доброго ранку.

Сергій усміхнувся:

- І тобі доброго ранку Петро.

Петро сказав з посмішкою на обличчі:

- Як це ти наважився сьогодні так рано приїхати в зал чи ти вже влаштувався сюди працювати, а я цього не знаю.

Сергій знову усміхнувся:

- Ні, я сьогодні вирішив якомога раніше приїхати і потренуватися, бо сьогодні гарна, сонячна погода, а вранці не так спекотно, як це було тиждень тому, і до того ж у мене вихідний день. Я хочу зробити кілька вправ на біцепс, а потім піти на пляж, по засмагати і ще покупатися в холодній воді, а потім пролежати цілий день на пляжі, нічого не роблячи, розумій, наскільки прекрасне життя у вихідний день. Це, напевно, найкраще заняття, яке може бути у вихідний день, тим паче, зараз літо, той самий час, коли потрібно лежати на пляжі, засмагати і приймати сонячну ванну, а не сидіти з самого ранку вдома.

Петро одразу відповів:

- Абсолютно вірно. Я з тобою повністю згоден, що зараз літо, і потрібно якомога більше часу проводити на свіжому повітрі.

Сергій:

- Ось саме. Я вже з самого ранку не зміг перебувати у себе вдома, і першою можливістю вилетів із квартири, і так швидко, як ніколи поспішаючи на першу маршрутку.

Петро:

- Я не на першій приїхав, але раніше звичайного. Так, сьогодні буде спекотно, мені не хотілося після задушливої ночі вранці сидіти вдома, і я вирішив раніше приїхати на роботу, а моя робота завжди на свіжому повітрі.

Сергій:

- У мене все навпаки. Я одразу прилетів, сюди розуміючи, що час у вихідний день іде не так, як зазвичай, непомітно пролітає. Не встигаєш моргнути, як уже треба прокидатися на роботу. Треба цінувати кожну хвилину літнього дня, а то кожен день роботи на роботі з ранку до вечора закриває все життя, і стін нічого не бачу, літнє сонце обходить мене стороною.

Петро:

- Правильно. Найкращий початок відпочинку починається з тренажерного залу. Зранку потрібно трохи полежати під штангою, і потім бігти на пляж, але шкода, що штангу не можна взяти з собою на пляж.

Сергій усміхнувся і відповів:

- Так, я з тобою повністю згоден, що це найкращий відпочинок, але без штанги. Тут усі штанги припаяні ланцюгами, буває їх нелегко підняти, ланцюги їх тягнуть у самий низ.

 Петро:

- Правильно. Ланцюг для того, щоб їх ніхто не зміг забрати.

  Сергій:

- Я з тобою повністю згоден. Тут кожен може приїхати і безкоштовно потренуватися. Я працюю з ранку до вечора, мені доводиться заплатити за квартиру, сходити в магазин купити, щось поїсти, не завжди вистачає грошей купити новий одяг, а ще хочеться піти потренуватися в зал, і на це так само немає грошей, а сюди я приходжу безоплатно, тренуюся, я вдячний Гідропарку, що в мене є така можливість. Можу займатися стільки, скільки я захочу. Я вдячний тобі за те, що ти стежиш за всім, що тут відбувається, бережеш тобою створені тренажери, які приносять велику користь багатьом людям.