Глава 6 Зустріч

Наступного дня за порадою тренера рано вранці і без сумнівів Вова поїхав у Гідропарк. Він вірив тренеру, і якщо тренер каже, що потрібно робити, то це обов'язково робить. Вранці вирішив встати набагато раніше, ніж це відбувається у звичайний день, і прокинувся о шостій годині ранку. Сходив на легку ранкову пробіжку, і після чого пішов у душ, а після душу одразу зайшов на кухню, зробив собі міцного чорного чаю з двома бутербродами і ковбасою. Після ранкової трапези одягнувся і пішов на зупинку. Сьогодні був вихідний день, субота, велика кількість охочих у вихідні дні приїжджають потренуватися, якомога раніше Вова сів у маршрутне таксі, доїхав до станції метро Лівобережна, і сів у метро. Вище на станції метро Гідропарк і з надією в очах пройшовся платформою, спустився вниз сходами, пішов у бік залу через ресторани й кафе, що стояли поруч, і вже з самого ранку від них лунала музика. Коли побачив Гідропарк, був здивований обстановкою: весь тренажерний зал знаходився просто неба, не було ніяких стель, ніяких стін і дзеркал, а замість стін стояли високі зелені дерева, а над головою було глибоке блакитне небо. Не потрібно було відчиняти вікно, щоб подихати свіжим повітрям. Усе знаходилося на відкритій місцевості, не потрібно було брати з собою змінне взуття, переодягати, щоб не забруднити підлогу, і тут замість підлоги лежав пісок, а місцями росла невисока трава. Усе відбувається на свіжому повітрі, більшість спортсменів не пітніли, вони себе почували в легкій напрузі втоми, а вітер охолоджував їх і приводив до почуття бадьорості, лісове повітря надавало більше сил, енергії. Уже з самого ранку тренується різні люди різного віку. Зайшов на територію тренажерної тренажерів і почав розглядати кожен тренажер, а все було зроблено своїми руками, і на вигляд було привабливим, цікаво було взяти якусь одну зі штанг і зробити кілька разів. Усі тренажери були скуті із заліза, тут у цьому залі Вова помітив, що практично всі тренажери для всіх груп м'язів. Хто хоче, той тренує м'язи ніг, м'язи рук, грудей, спини, плечей, живота і багато різних тренажерів для цих груп м'язів з різними нахилами для більшого розвитку, ще багато тренажерів, що стоять, в іншому напрямку. Пішов далі і став біля прямих штанг, що стоять в ряд. Усе йшло за вагою від малого до більшого. Вова подивився і сказав:

- Нічого собі, а тут насправді справжнісінький тренажерний зал. Усе так упевнено зроблено, досить, напевно, зручно. Усі лавки зроблені з дерева, це чудовий масаж для вирівнювання хребта. Вова подивися вперед і побачив наприкінці тренажерного залу невеличкий ринг, поруч стоять в ряд балони. Відразу зрозумів для чого вони призначені, а вони тут були поставлені для відпрацювання ударів.

Вова знав, що це таке, і раніше час від часу, коли тренувався у своєму боксерському залі, ще відвідував боксерські зали, де є, такі нагороди для оброблення ударів, і дуже зручні, а найголовніше - вічні, і не такі м'які, як боксерська груша, мають свій термін служби.

Вова посміхнувся:

- Це досить непоганий боксерський зал. Цікаво, чому я раніше сюди не приїжджав. Треба було сюди приходити на вихідних, можливо, я раніше з кимось познайомився, ніж увесь цей час сам тренуватися в боксерському залі, а можливо, це, той самий час, коли тренер скерував мене в потрібному напрямку, розуміючи, що настав час приїхати в цей зал.

Вова підійшов до рингу і почав чіпати мотузку, а вона була злегка ослаблена і не натягнута, подивилася на ринг і сказала:

- Тут замість боксерської підлоги лежить пісок, цікаво, як на піску боксувати? Я раніше ніколи не боксував на піску, тут навіть можна боксувати без взуття, босами ногами, які це відчуття?

Вова, поставивши спортивну сумку на лавку, сів на неї, почав поглядати на всі боки. Він не поспішав переодягатися і тренуватися. І знав, якщо його побачать, як відпрацьовує на балонах удари, то більшість одразу зверне на нього увагу, всі зрозуміють, що це гарний боксер, а він не хотів показувати свою майстерність, щоб на нього хтось звертав увагу, був як усі. Хотів познайомитися з тією людиною, яка тренується і володіє досить хорошою майстерністю боксу, але хто це? Він не знав. Було цікаво, які тут тренуються спортсмени, які в них показники, як вони боксують, і на це він найбільше з радістю хотів подивитися. Вова дістав мобільний телефон і почав поглядати на різні фотографії, збережені в телефоні, так минуло двадцять хвилин і далі продовжував сидіти на лавці та насолоджувався відпочинком.

Минула година, а Вова продовжував сидіти, і дивитися на спортсменів, що тренуються, качаючи м'язи. Вові не було цікаво качати м'язи, та й знав, що закачування м'язів зменшує швидкість удару, він лише інколи, раз на тиждень, тренувався зі штангою, а весь цей час після тренування підтягувався, віджимався на брусах, від підлоги, та ще робив безліч вправ, які не стосуються збільшення об'єму м'язів.

На годиннику вже дванадцята година і на горизонті на початку залу з'явився Іван. Він нічим не виділявся, і на ньому був старий одяг, а в руках ніс білий пакет, а в ньому лежали боксерські рукавички. І Вова, коли повернув голову в бік Івана, одразу побачив через білий пакет та боксерські рукавички, він сказав:

- Цікаво, хто це заходить із білим пакетом у тренажерний зал, ще всередині, як я вже зрозумів, це лежать боксерські рукавички, напевно, це якийсь новачок приходить сюди і тренується, вчиться боксу.

Іван повільніше кроками, не звертаючи уваги на незнайомця, що сидить і розглядає його, підійшов до рингу, подивився на пісок, а сьогодні був теплим, м'яким, і подивився на балони, на сусідню лавку. Він зняв взуття, а Вова сидів поруч на лавці й уважно дивився на Івана, і на те, що зараз робить. Іван поклав пакет на лавку, зняв взуття і почав розминатися, махаючи на всі боки руками. Вові одразу стало цікаво, як незнайомець зараз відпрацьовуватиме удари на балонах. Іван зробив легку розминку і, не обтяжуючи себе, одразу дістав із пакета боксерські бинти, а він сьогодні хотів просто відпрацьовувати удари на силу й потужність, швидко намотав їх на руки, вдягнув боксерські рукавички та підійшов до коліс. У цей час Вова уважно дивився на Івана, а Іван став у боксерську стійку. Він не ставив у телефоні годинник, сам у голові визначав свій раунд, а раунд тривав до тієї миті, поки не втомиться, не почнуть до жаху боліти руки, і тільки після цього закінчував раунд. Відпочивав кілька хвилин і далі продовжував тренуватися, такий раунд тривав від п'яти хвилин і до двадцяти, а іноді більше. Іван вдарив лівий, правий прямий, лівий бічний, правий прямий, відійшов на крок назад залишившись стояти в боксерській стійкі. Усі удари були дуже швидкими, чіткими, влучними, і Вова зі здивуванням подивився на незнайому людину і вже більш з цікавістю почав спостерігати за Іваном, відійшов на далеку дистанцію і з одним кроком вдарив лівою прямою, швидко зблизившись із колесами, і різко повернувся назад у стійку. Іван ще далі відійшов і знову зробив крок лівою ногою в бік, вдарив лівий прямий після ухилу, швидко повернувся на вихідне положення. Постояв кілька секунд, знову вдарив лівий прямий, повернувся назад у стійку. Дистанціями між колесами та Іваном була велика, знову вдарив лівий прямий, ухилився і вдарив правий прямий, а за ним вдарив лівий бічний, одним стрибком повернувся назад у вихідне положення. Удари летіли дуже швидко, і ухили так само були зроблені швидко, точно, без помилки. Вова уважно дивився за Іваном, спостерігаючи за тим, як у нього все плавно виходить, і на швидкості, а щоб так наносити удари і виконувати ухили потрібен не один рік тренувань, одразу почав розуміти, що це людина, яка щось розуміє у боксі, але наскільки вона хороша? Бо на боксерській груші кожен може бути найкращим чемпіоном, а от уже в рингу все зовсім по-іншому, вся техніка удару, ухилів, рухів погіршується в багато разів, тяжіє координація рухів, від страху і непередбачуваності іншого боксера. Кожен, хто відпрацьовує удари на груші, а вона нікого і нічого не боїться, знає, що боксерська груша не відповість ударом у відповідь, і перед нею можна викаблучуватися, як завгодно, а от уже на рингу, коли стоїть досвідчений суперник, такого не зробиш, як більшість боксерів робить перед боксерською грушею. І тим самим, Вова почав припускати, що цей незнайомець вміє правильно бити і швидко ухилятися від удару, але як може завдавати такі удари на рингу, цього не знав, припускав, що це новачок, який нічого не зможе показати під час бою, і все ж таки йому стало цікаво і він далі почав за ним уважно спостерігати. Іван відпрацьовував різні удари, покращуючи техніку удару з дальньої дистанції, і після раунду з велетнем, почав більше приділяти часу на роботу з дальньої дистанції та підхід до суперника з тієї ж відстані. Іван вдарив знову лівий прямий, правий прямий, лівий бічний, правий прямий, ухилився в лівий бік, і вже почали наносити удари по корпусу, а це лівий, правий, лівий, правий бічний по корпусу, і Іван, який завдав серію ударів, трохи підвівся, вдарив два бокових, одразу повернувся назад стійку. Усе відбулося швидко, точно, без затримки, завалювання на ногу, і переносив вагу тіла з ноги на ногу вчасно, не було жодного неправильного зміщення під час ударів. Вова дивився на Івана і почав подумувати над тим, щоб познайомитися з незнайомцем, а Івану не було жодного діла до того, хто сидить на лаві і уважно дивиться на нього, знав, розумів, що всі хто приходить потренуватися обов'язково звертають на нього увагу, і в якийсь проміжок часу дивиться, як працює і відпрацьовує удари. Уже звик до таких поглядів різних спортсменів, що оцінюють його з усіх боків, і Іван спокійно до цього всього ставився. Минуло десять хвилин, а Іван відпрацьовував різні комбінації і настав момент втоми, коли йому потрібно було зробити невеличкий відпочинок, і Іван опустив руки, відійшов на кілька кроків від коліс, почав поглядати далеко в небо, роблячи глибокий вдих і видих. У цей самий момент Вова не гаючи часу, зрозумів, що незнайомець трохи підготовлений, в нього є витривалість, а також помітна сила удару, якась техніка. Вова відразу підійшов до Івана і сказав: