Глава 3 Стрибок із мосту

Вдалині було чути, як дорогою проїжджають автомобілі. Іван повільними кроками вийшов на початку мосту, що вів через річку, це був Венеціанський міст. По ньому інколи їздили автомобілі, а вони їхали або на пляж, або в зал. А ті, хто не мав автомобіля, проходили міст пішки, йшли в потрібному напрямку. Для Івана все стало тихим, забутим, непотрібним після одного раунду з професійним боксер Ігорем, йому так само зараз нічого не хотілося, сидів поруч і дивився, як його друзі займаються на тренажерах. Іван розслабився, отримував задоволення від перемоги, і від, того чого довгий час не вистачало, тиші після боксу, а це найкраще задоволення для спортсмена. Іван переміг незнайомого для нього боксера і був задоволений своїм результатом, сам того не очікував, що зможе заробити сто гривень, всередині в нього не було жодних переживань. Страх перетворився на спокій, все, що йому зараз хотілося, а це, якнайшвидше приїхати додому, і лягти в ліжко.

Іван вийшов на міст і зупинився на початку мосту. Подивився вниз, застиг на місці, одразу подумав:

- Нічого собі висота.

Іван зробив два кроки назад, подивився з округлими очима вниз, сказав:

- Мені так здається чи мені хочеться стрибнути з мосту.

Іван зробив ще два кроки вперед, зупинився, подумав:

- Ні, тут дуже високо, щоб стрибати з мосту. І звідки в мене з'явилися такі думки? Невже мені так сильно настукали по голові, що я зараз перестав переживати за свою безпеку. Це ж дуже небезпечно, стрибати з мосту. Тут високо, а знизу холодна вода, божевільний вчинок. Малок хто наважиться на нього, я думаю, що в мене буде не так багато шансів залишитися живим. Краще мені про таке не думати, і піти далі, а то різне може бути. Після такого спарингу, а зараз я мало про що думаю і піддаюся спокусі отримати ще задоволення від стрибка і недовгого польоту донизу, - Іван усміхнувся, - напевно, це буде неймовірне задоволення.

Іван подивився вниз і задумався:

- Але це ж задоволення. Чому б не спробувати.

Іван подивився на людей, які проходили повз, знову подумав:

- Ні, не потрібно мені так робити. Вчинок занадто небезпечний.

Іван подивився на Білий пакунок і далі пішов пішохідною доріжкою та зупинився на середині мосту, подивився на інший бік, а там виднілися великі гори й високі зелені дерева, саме серце Києва, збоку було видно куполи церкви. У небі не було жодної хмаринки, сьогоднішній день накривав душу Києва. Він мав чудовий настрій, йому зараз нічого не хотілося, думати теж, найбільше не хотіли зупинятися думки, а вони несли його в хмари, були різні, але й небезпечні. Не безпечні думки наштовхували на те, щоб Іван зараз зробив стрибок з мосту, не знав, як це може зробити. Був повністю одягнений і не міг, ніде, залишити свої речі, їх могли вкрасти.

Безпечні думки привели прямо додому до його ліжка, він хотів відпочити від нелегкого спарингу, а найголовніше - поїсти, всередині виникали розбіжності. Щось підштовхувало Івана зробити стрибок, щось його зупиняло. Почав думати над тим, що буде, якщо цього не зробить, і піде додому, що станеться, коли пригнеться з мосту.

Іван подумав про себе:

- Ну, тут поспішати не потрібно. А треба все добре обміркувати. Якщо зараз я подумаю, а в мене виникло таке бажання пригнутися з мосту, і, пригнувшись, не подумав, я можу вчинити велику дурницю, а такого я не хочу, ніхто не знає, що буде через дві секунди, а в такому разі може бути все, що завгодно. Може пригнути? А може не треба, - сам собі сказав, задумався ще більше.

Іван подумав:

- Стрибнути з мосту в одязі, і з телефоном у кишені, а ще з білим пакетом, то я думаю, якщо мене хтось побачить, то подумати, що я вирішив покінчити життя самогубством, а так робити не потрібно. Це божевільний, необдуманий вчинок, що несе за собою несприятливі наслідки, і в одязі буде складно плисти, а ще мені шкода телефон, не дешевий. На такий телефон мені б довелося ще працювати чотири місяці, а роботи в мене немає. А якщо б я з пакетом стрибнув? То я б зміг втратити свої боксерські рукавички, і вони теж коштують для мене не дешево. Про що я зараз думаю? Про те, щоб раптово пригнути з мосту. Найімовірніше, це спаринг із професійним боксером вплинув на мене, у нього були сильні удари, і зараз, я не так можу швидко думати, як хотілося. Я більше піддаюся своїм емоціям, а вони сильніші за мене, хочуть, щоб я не думав, а зробив якийсь божевільний вчинок, але так не можна. Завжди, перед тим як потрібно щось зробити, треба все обміркувати, насамперед думати про безпеку. Адже про мене ніхто не потурбує, якщо я сам про себе не потурбуюсь, моя голова завжди буде моєю, ні хто за мене не подумає, тільки я сам потім у разі чого буду нести за себе відповідальність. Потрібно бути більш обережним, щоб мої думки, що виникли раптово, не стали робити необдуманий вчинок.

 Іван подивився попереду на два боки, а внизу була повільна течія, задумався, знову подивився на всі боки, і вже сказав:

- Може все ж таки спробувати пригнути моста.

Іван подивився на всі боки, знову сам собі сказав:

- Або я насправді божевільний, або я розумію, що в моєму житті не вистачає відчуттів. Це ж може закінчитися, як завгодно. Може, пригнувши з мосту, я більше ніколи не випливу, а може просто отримаю справжнісінький кайф, тут уже потрібно думати чи не думати. Якщо я почну думати, то я не пригну з мосту, а якщо я не подумаю, то я зараз зроблю цей вчинок. Цікаво, що краще в житті, як краще ухвалювати рішення, обмірковувати його чи ні про що не думати, зробити.