Глава 2 Рік

Після роботи Іван приїжджав до Гідропарку з білим пакетом у руках, він завжди був із ним, і так минуло півроку. Іноді з Петром виходив на ринг, боксував кілька раундів, і далі повертався до опрацювання ударів. Час минав швидко, непомітно. Спочатку минуло літо, а потім осінь, і вже настала зимова пора, так само продовжував тренуватися. Прийшла весна, за цей час Іван уже встиг відновити форму. Не замислювався над тим, як швидко минає час. Над тими сказаними словами Петра, що прийде той самий момент, коли він покине зал, не замислювався. Найбільше не хотів іти, і тут почувався вдома. Тренувався на свіжому повітрі, це було найкраще місце в його житті. Відновив свій дух, і в ньому з'явилася внутрішня сила, а це давно затихла після тривалого часу самотності й битви зі своїм минулим мотивація. Сьогодні був приємний сонячний, теплий, свіжий день, і в житті Івана сталися справжнісінькі зміни. Його звільнили з роботи, навіть не міг собі подумати, що на такій роботі, де потрібно весь час працювати, а це була нелегка робота, йому доведеться з неї піти. Іван залишився без роботи, припускав, що таке може статися, але коли, не знав. Усе сталося зовсім несподівано, так, як би не міг навіть подумати, усе було вранці, коли у вихідний день керівник складу подзвонив і сказав, щоб він ішов, ніхто, жодних пояснень не дав. Навіть не зрозуміли, через що йому довелося покинути своє місце роботи, і Іван одразу поїхав тренуватися в Гідропарк. Довго думав, не зміг зрозуміти справжню причину, те, що з ним сталося під час тренування. Тренувався і був зосереджений на роботі своїх ударів, недалекі думки відвідували його. Намагався відволіктися від тренування, та все ж нічого не вдалося. Після завершення тренування Іван підійшов до лавки і почав думати, що в нього зараз немає роботи, заощаджень, що робитиме далі, цього не знав, а знайти роботу було не так уже й легко. Розумів, що зараз у нього в кишені залишилося кілька гривень, а цього вистачало лише на кілька днів життя, кілька разів сходити в магазин купити поїсти. Більше у нього не залишалося ніяких грошей, що йому робити, не знав, і як заробити хліб. На найближчий час у нього немає якихось грошей, щоб можна було купити поїсти, ще прожити кілька днів. Не знав, де зараз знайти роботу, чи бодай кудись піти на день, розвантажити машину або ж зробити ще якусь фізичну роботу. Не розумів, що з ним відбувається, що так штовхнуло начальника складу звільнити його. Подивився на всі боки і побачив, що люди як люди живуть, приїжджають на машинах, у кожного з них є гроші, є запаси, а в Івана не було нічого, навіть не було найпростішого грошового запасу, повністю був без грошей, без роботи. Що буде з ним далі? Він також не знав. У нього не було жодних грошей, навіть приїхати на іншу співбесіду, щоб влаштуватися на роботу, а до отримання заробітної плати за минулий місяць залишалося ще два тижні, а це після звільнення. Вдома не було жодних запасів їжі, а якщо були, то вони на кілька днів. Йому потрібно було якнайшвидше придумати, як заробити грошей, розумів, що йому ніхто не допоможе, він сам по собі. У нього не було друзів, тих людей, хто б зміг фінансово допомогти. Все життя сподівався тільки на самого себе, тільки сам собі міг допомогти. Зараз ніяк, і ніде не міг заробити грошей. Ніколи не звертався по допомогу до сусідів, до співробітників, і на роботі не так часто з кимось розмовляв, був повністю впевнений у тому, що йому ніхто не зможе допомогти.

Почав думати, роздуми тривали протягом двадцяти хвилин, вирішив, що краще поїде додому. Іван приїхав додому, а сьогодні ввечері нічого не їв, вирішив завтра вранці знову поїхати в зал. Вранці прокинувся, зібрав речі, і поїхав у Гідропарк. 

Іван, стоячи посеред залу, подивився вдалину тренажерного залу, і подумав:

- Мені потрібно якось заробити грошей, може мені почати боксувати за гроші? Пропонувати всім хто тут тренується, займається боксом, виходити на ринг і боксувати з ними один раунд, і той, хто переможе, той отримає винагороду, а сума буде, а я так думаю, невелика. Я думаю, тут буде багато охочих, тому що я вже не раз чув, бачив тих, хто хоче зі мною вийти на ринг, а за невеликі гроші, думаю, буде ще більше охочих, і сума буде сто гривень, цього буде достатньо. Якщо навіть у когось не буде грошей, а спортсмени найчастіше багато не заробляють, то я можу бути впевненим у тому, що в кожного в кишені знайдеться така сума, це не багато. Якщо я зможу перемогти, то в мене сьогодні ввечері буде батон, а якщо пощастить, то ще й із маслом, - Іван усміхнувся, - гарний задум. Сподіваюся, що хтось погодиться.

Іван подивився навколо, нікого підходящого не було. Знову подивився, вже далеко по залу, і сказав:

- Напевно, сьогодні не мій день. Усі боксери сьогодні вирішили зробити для себе вихідний день. Ну, що ж, сьогодні тут тільки одні качки. Сьогодні не мій день. Я думаю, що сьогодні, я буду тренуватися протягом усього дня, і за цей час хтось приїде так само потренуватися. Так, що приступимо до тренування. Якщо сьогодні мій день, то я сьогодні зможу з кимось по боксувати, хоч би як це наївно звучало, хоч би як я сам собі не вигадував те, що в мене все вийде, я все ж сподіваюся на те, що сьогодні я проведу кілька боїв по раунду.

Іван узяв білий пакет, вдягнув боксерські рукавиці, почав тренуватися. Сьогодні вирішив не накручувати бинти на руки і відпрацьовувати удари на швидкість, легко, в один дотик. Іван підійшов до балонів і почав відпрацьовувати удари. Тренувався протягом години, самостійно робив собі час для кожного раунду, а це було п'ятнадцять хвилин, один раунд тренування. Протягом години до тренажерного залу ніхто не приїхав. Іван зупинився, опустив руки й подивився на всі боки, нікого не було. Навколо займалися люди, і ті, хто хотів собі накачати великі м'язи, привести себе у форму або ж позбутися якогось стресу. Іван зняв рукавички і поклав їх на лавку, знову подивився на всі боки, знову нікого не було.